Передплата 2024 «Неймовірні історії життя»

“Високозамківський бук — справжній красень!”

Журналіст “ВЗ” посадила у Карпатах іменне дерево нашої газети.

В Україні стартував новий екологічний проект “Разом за природу”. Його суть - у національних природних парках «Синевир», «Карпатський» і «Сколівські Бескиди» висадять 20 тисяч саджанців, як подяку природі за чисті джерела, з яких видобувають мінеральні води. З такою ініціативою виступив Всесвітній фонд природи. Цей проект передбачає “народження” у Карпатах іменного дерева. Кожен охочий може назвати висаджене деревце своїм іменем, або присвоїти саджанцю назву компанії. Організатори кампанії фотографують кожен саджанець, а через півроку надішлють власнику деревця фото, щоб показати, як воно росте. Журналіст “ВЗ” вирушила на акцію садіння лісу у Національний природний парк «Сколівські Бескиди» (Сколівський район Львівської області), де посадила іменну білу ялицю та бук “Високий Замок”.

Активісти проекту “Разом за природу” працюють, не розгинаючи спин.
Активісти проекту “Разом за природу” працюють, не розгинаючи спин.

“Сколівські бескиди” - природній парк, де найшвидше розквітає весна. Тому там дерева треба садити на початку квітня. На “Синевирі” та у Карпарському національному природньому парку іменні дерева висадять наприкінці квітня та на початку травня. Як сказала “ВЗ” представник Всесвітнього фонду природи Ірина Миронова, на Сколівщині всихають смереки, масштаби проблеми вражають. Досі ніхто з науковців не знайшов причину цього. Неофіційна версія місцевих лісівників — погіршення стану довкілля (серед можливих причин називають Чорнобильську трагедію) та брак підземних вод. “Смереки на Сколівщині відмирають ще у 50-річному віці, - каже пані Ірина. - Такий вид хвої може жити значно довше. На місці зрубаних смерек треба садити хвойні дерева, які стійкі до всихання — ялицю білу. Вона значно краща за смереку, адаптована до перепадів температур”.

Активісти проекту “Разом за природу” вирішили посадити у “Сколівських бескидах” бук, явір, клен, ялицю білу. Нові деревцята постали на місці смерекового зрубу площею півтори тисячі га. Під цим зрубом протікає підземне мінеральне джерело.

Журналіст “ВЗ” садить іменне дерево — бук “Високий Замок”.
Журналіст “ВЗ” садить іменне дерево — бук “Високий Замок”.

... Сколівщина зустріла нас мінливою погодою. То накрапав дощ, то кидало “крупою”. Небо насуплене, дошкуляв морозний вітер. Одягаємо теплі светри, куртки, робочі рукавиці. Кожен активіст, який приїхав садити дерева, отримав по дощовику та міні-сапі. Після цього - гайда в гори, де нас чекали інструктори з садіння дерев — місцеві лісівники. Дорога в гори була нелегкою. Під ногами — слизько, час від часу накрапав дощ. Наша група складалася із майже тридцяти молодих активістів. Кожен гідно долав нелегкий шлях до ділянки, був запалений ідеєю іменного дерева. І ось ми дійшли до нашого місця призначення. Беру красивий саджанець бука з розлогим коренем. Щоб не прогадати, запитую лісівників, чи все з ним гаразд, чи швидко приживеться. Адже саджанець матиме назву газети “Високий Замок”.

Нас чекали натягнуті по землі нитки — своєрідні рядки для посадки. Перші три ряди — хвоя, після них — бук, клен, явір. Спершу йду садити іменну ялицю. Щойно почала робити ямку, як підійшов лісівник із зауваженням: “Спочатку розчистіть пляц під саджанець. Очистіть від сухого листя, трави. Потім робіть яму, щоб туди комфортно помістився корінь. Після цього засипте ямку грунтом і гарно притисніть саджанець руками. Потім треба “запресувати ногами”. Лісівник мені допоміг посадити білу ялицю. Після цього я перейшла у сектор листових дерев і з трепетом приступила до садіння бука. З цим завданням впоралася за дві хвилини. “Високозамківський бук — справжній красень: високий, розлогий”, - підбадьорила лісівник пані Надія.

Учасниця акції Оксана Овсяннікова приїхала на Сколівщину аж з Борисполя. Жінка вперше в житті садить деревце. Каже, відчуття неймовірні. Під час процесу забуваєш про буденні клопоти, занурюєшся у атмосферу природи. Також переповнює гордість за те, що зробила свій вклад у збереження довкілля. “Їхала сюди з відчуттями, далекими від реальності, - каже пані Оксана. - Думала, що саджанці матимуть принаймні півтори метри. Виявилося все набагато цікавіше. Кажуть, чим менший саджанець — тим краще він приживається”.

Одна з найактивніших - львів’янка Юлія Рудніцька. Дівчина посадила двадцять саджанців. “Найбільше сподобалися карпатські краєвиди, - каже. - Втретє саджу дерева і відчуття неймовірні”.

Лісівник Сколівського лісівництва Іван Лесів не пригадує, скільки посадив дерев. “Дуже багато! - каже. - Цього року відповідаю за посадку “зелених легень” у Сколівських бескидах. Середні ціни на саджанці — від 30 копійок. Самі вирощуємо їх на своїх підприємствах. Восени збираємо шишки хвої, насіння садимо у теплицях”.

Фото автора та Юлії КАЧМА

Схожі новини