Прапор Львова – на найвищій точці Південної Америки

36-річний львів’янин Роман Городечний розповів «ВЗ» про екстремальне сходження на гору Аконкагуа та зізнався, що підкорив чимало п’ятитисячних вершин світу, але на Говерлі не був…

Роман Городечний розгорнув прапор Львова на висоті 6900 метрів.
Роман Городечний розгорнув прапор Львова на висоті 6900 метрів.

Підприємець, спортсмен, альпініст з чотирирічним стажем  Роман Городечний повернувся з чергової експедиції. У складі одинадцяти екстремалів з Києва, Хмельницького, Харкова, Польщі, Канади (в експедиції були три жінки, зокрема та, яка першою в історії підкорила Еверест — 28-річна Ірина Галай з  Мукачевого, це сталося 20 травня 2016 року) він підкорював найвищу точку Південної Америки, гору Аконкагуа (висота 6,9 тисячі метрів над рівнем моря). Мета  сходження  — встановити на вершині прапор Львова.  Роман Городечний пояснює: альпіністи традиційно розгортають на вершинах прапор України, а Львів вартий того, щоб  його стяг з гербом замайорів не лише на горі Аконкагуа.

Пан Роман пригадує, аргентинці мало що знали про Україну, тим паче про місто Лева. Ті, хто щось знав і чув, асоціювали Україну зі спортсменами Кличком та Шевченком. Коли почули про Львів, сказали “Вау!”. Дехто навіть захотів приїхати до Львова.

…Підготовка до сходження на гору Аконкагуа тривала кілька місяців. Учасники вели здоровий спосіб життя, не вживали алкоголю, налягали на кардіонавантаження (силовий тренінг у гірській експедиції не годиться. — Авт.). Екіпіровка альпініста коштує понад 30 тисяч гривень, дозвіл на підйом на вершину — 700 доларів (документ потрібно брати у Міністерстві туризму Аргентини). У ціну дозволу входить страхівка та екстрений виклик вертольота, якщо комусь з учасників стане погано і його треба буде доставляти вниз до підніжжя гори. У ціну дозволу входить екологічна складова. Кожному альпіністу перед сходженням видають… іменний пакет для сміття. Його потрібно повернути наповненим побутовими відходами з вершини. Якщо загубив чи не повертаєш — сплачуєш штраф. Дехто примудряється наповнити пакет на фініші експедиції будь-чим, що знайшов на зворотному шляху, — аби не зносити з вершини повний пакет сміття, що важить кілька зайвих кілограмів. Плюс ще треба замовити послугу місцевого портера, який понесе в гори намет, інвентар та їжу. Аргентинці беруть за це 250 доларів.

Експедиція на найвищу точку Південної Америки була вкрай важкою і тривала 23 дні. Не бракувало екстриму та конфліктів. На п’ятитисячній позначці здійнявся шторм. Вітер зі снігом змусив альпіністів на кілька днів засісти у наметах. Там хлопці грали в карти, шахи, спілкувалися на філософські теми і “ганяли чаї”. У горах зазвичай харчуються салом, шоколадними батончиками, макаронами та кашами швидкого приготування.  Під  час  експедиції всі учасники худнуть на 10−12 кілограмів.

Більшість екстремалів йдуть у  високі гори саме за перевантаженням. Там, на висоті понад  4 тисячі метрів, є змога подумати, що в житті відбувається не так, і отримати відповідь, куди варто рухатися. “Гори — єдине місце, де проходить “мобільна детоксикація”, — каже Роман Городечний. — Два дні “ломка” за мобільним телефоном, за комп’ютером. Береш телефон у руки за звичкою, але користуватися не можеш. Потім “ломка” зникає і додому повертаєшся іншою людиною — не залежною від ґаджетів. У горах треба вміти перетерпіти етап дискомфорту”.

У наметі — “польова кухня”.

Високогірне сходження небезпечне ще й тим, що на вершині неабияк загострюються стосунки між учасниками експедиції. Коли дихаєш за допомогою кисневої маски, докладаєш зусиль, щоб рухатися складним шляхом, постійно болить голова — конфлікти спалахують за секунду-дві. Завдання керівника групи — вгамувати емоційний вогонь на зародковій стадії.  Альпініст запевняє: на вершині легше вибачитися, ніж у побутовому житті, бо перебуваєш на межі життя і смерті… Можна отримати травму, і тобі знадобиться допомога друзів. Чи, наприклад, доведеться екстрено  викликати вертоліт, щоб  учасника експедиції спустили до підніжжя і “відкачували”. У цій експедиції в однієї з жінок загострилася “гірська хвороба” (через брак кисню в мозку людина стає надто збудженою, починаються галюцинації, не може контролювати своїх вчинків). Альпіністка пішла до прірви, стала у позу плавця на старті і намагалася кинутися… Хтось з колег ледь її стримав. Під час порятунку альпіністки один альпініст поламав собі ребра… Неадекватну жінку зв’язали, викликали вертоліт і опустили “на грішну землю”. Лише біля підніжжя альпіністка опам’яталася, але не могла пояснити, що з нею відбувалося.

На спуску з Аконкагуа альпіністи знайшли “свіжий” труп, загорнений у спеціальну капсулу. Припускають, що цю людину не змогли доставити з гори через штормовий вітер. Зідно зі статистикою, щороку в  Аконкагуа гине і зникає троє екстремалів.

Запитую, скільки разів був на Говерлі — найвищій вершині Карпат. Роман Городечний зніяковів: “Я підкорив  чимало  п’ятитисячних вершин світу, але на Говерлі не був… Мені соромно! Обов’язково колись зійду на Говерлу”.

Фото з приватного архіву альпініста