«Спідничок взимку не носимо, піджаки під куртку – незручно…»

Плюси і мінуси шкільної форми.

Уся ця форма модна у 2017 році.
Уся ця форма модна у 2017 році.

Міністерство освіти і науки пропонує скасувати наказ про обов’язкову шкільну форму. Глава відомства Лілія Гриневич хоче надати школам право самостійно вирішувати, потрібна форма чи ні. «В Україні наявність шкільної форми регламентується указом президента. Для цього необхідно скасувати такий указ. Я прихильник того, щоб кожна школа, як окреме співтовариство, сама вирішувала, яку форму їм вводити і чи потрібна їм форма», – заявила міністр. Ми вирішили розпитати батьків і вчителів, що думають про таку ініціативу.

Спілкуючись з батьками і вчителями, зрозуміла, що дотепер є як прихильники шкільної форми, так і противники. Це питання має виноситися на батьківські збори у кожній окремій школі.

Один батько, коли його запитала, “за” форму він чи “проти”, відповів коротко: “Я за форму. СШ № 4: синій або темно-синій піджак, тканина і крій – на вибір”. А ось колишня львів’янка, яка живе у Данії, Оксана, розповіла: “У Копенгагені у звичайних школах форми немає. Лише у дуже дорогих коледжах”.

В одній із київських шкіл, де вчиться у 1-му класі донька мого знайомого Сергія, Аня, форма обов’язкова до 11-го класу. “Але є школи у столиці, де форми немає. Просто вимагають діловий стиль, – розповідає батько. – Не можу сказати, погано це чи добре. З одного боку, дитина має розвиватися та вдягатися як особистість. З іншого, у дітей батьки з різним достатком. І якщо кожен почне ходити у тому, в чому хоче, діти розділяться на групи: багаті і бідні… У нашій школі форма дуже гарна, у ніжну клітинку. Якби була чорна чи сіра, це був би мінус”.

Останнім часом на ринку і справді почала з’являтися якісна сучасна форма. Але є школи, які дотримуються старих традицій: у них як був бордовий піджак років з десять тому, так і дотепер вигляд дітей не змінився. Ще б той піджак був якісний. А то суцільна синтетика! Батьки  шукають варіації: наприклад, шиють шкільну форму на замовлення. Хоча це не дешеве задоволення.

Мама Ксенія розповідає, її старша, Яринка, вчиться у 7-му класі, Катруся – у четвертому, а Любця піде наступного року у школу. Мама вже підготувала для найменшенької повний набір: піджак, спідничку і сарафан. Усе шкільне “добро” малій дісталося у спадок. “Пам’ятаю своє дитинство – я не любила форми, ніколи, ані коричневої, ані синьої, ані піджаків, ані фартушків, – каже Ксенія. – Не люблю її і тепер на своїх дітях. Натомість у мене на роботі форма є, але вона не обов’язкова (Ксенія викладає в Україн­ському католицькому університеті. – Авт.). І, думаю, саме тому вона мені подобається, адже ношу її під настрій, а не щодня. Щодо мого батьківського ставлення до форми, то для мене це економічно невигідно. Спідничок не носимо у холодну пору, піджаки під куртку – теж незручно”.

Зі слів мами, Яринка не любить спідниць і піджаків, тому ходить у синій кофтині під піджак і джинсах. Катруся носить переважно піджак. Іноді одягає штани, іноді спідницю. “У нашій школі форму шиють на замовлення. Купувати її треба обов’язково. А ось туфлі і колготки купуємо виключно через шкільні лінійки… Є певна естетика у тому, щоб усі діти виглядали однаково, як на концерті, але ж так не є!”.

Вчителька з багаторічним стажем Ірина Володимирівна розповідає: “Форма потрібна однозначно. Вона дисциплінує батьків, вчителів і дітей. Я працювала у школі, де не було форми. Немає візуальної картинки. Це не стимулює до роботи. Перед очима – “циганський табір”. За одягом не бачиш дитини. Вчитель не в змозі сконцентрувати увагу. Хтось може хтозна що собі дозволити, хтось одягнений скромно”. “Але якщо це застаріла бордова форма, яка просто муляє очі”, – кажу вчительці. “Фасон можна підібрати самому, – веде далі пані Ірина. – Форма може бути бордова у клітинку… Мій син, наприклад, не хотів носити піджак, я йому підібрала бордовий светр на ґудзичках. Це зручно і тепло”.

Фото автора