«У моєму дитинстві солдатики були лише із пластмаси... А діти зі сходу знають, що таке справжня війна»

18-річний Владислав Яценко не з чуток знає, що таке війна. Його батько був більше року на сході, мама — волонтер. Хлопець не залишився осторонь, створив власний проект — “Літературна Українізація”, мета якого - наповнювати шкільні бібліотеки у прифронтовій зоні. Збагачувати ці бібліотеки новими, цікавими україномовними книжками.

«Ще зі школи з друзями збирали гуманітарну допомогу біля супермаркетів, потім створили свій волонтерський центр і продовжували збір там. З часом зрозумів, що гори гуманітарки, сотні мішків макаронів, картоплі, одягу — це добре, але мені захотілося додати трішки душі. Кинув клич у «Фейсбуці»: «Друзі, зберімо гарних українських книг для наших військових!». Наступного дня люди почали передавати книги зі своїми підписами, побажаннями, листами й зверненнями до захисників», - розповідає Владислав.

Перші зібрані книги у зону АТО відвезли батьки хлопця. Вони не хотіли брати його у свої поїздки на Донбас. А в ініціативного студента з’явилася нова ідея — збирати книги для дитячих бібліотек. «Мене завжди вражали фото розбитих будівель - дитячих будинків, шкіл, садочків. Часто думаю про те, що багато дитячих доль пішли вже не тим шляхом. Через війну їхнє дитинство не схоже на моє. Мої «солдатики» були лише із пластмаси, а ці діти знають, що таке справжня війна. Книги — це моральна підтримка, яка їм необхідна, адже, даруючи їх, ми спілкуємося з ними як з друзями. Вони не повинні почуватися покинутими», - каже студент.

Збирає книги на різних культурних заходах, концертах, зустрічах у Львові. «Наприклад, “Кафе-Вітальня” у Центрі міської історії надає знижки на каву тим, хто долучався до акції. Охочих виявилося чимало», - тішиться хлопець.

Побачивши запал Влада, батьки дозволили йому особисто відвезти у зону АТО зібрані книги. Першою отримала книжки Авдіївська школа №4. Влад передав туди близько 60 книжок. «Діти були щасливі, вони люблять свою бібліотеку і постійно беруть звідти книги. З українських книжок там лише хрестоматії та енциклопедії», - розповідає організатор. Зі школами зв’язатися було дуже складно, тому він просто приїхав у місто і зробив сюрприз школярам.

Хлопець каже, ця поїздка справила на нього неабияке враження. Найбільше його здивували розбиті житлові будинки. «Ми сприймаємо війну через заголовки новин, через повідомлення зі штабу АТО. Але насправді це все — людські долі. В розбитому будинку недавно жила щаслива сім’я, на стінах квартири були пам’ятні світлини в рамках, у помешканнях лунав дитячий сміх»...

Долучитися до проекту можна за хештегом у «Фейсбуці» #Літературна

Українізація або ж принести книжки у «Кафе-Вітальню» Центру міської історії, що на вулиці Академіка Богомольця, 6, у Львові. За книги там обіцяють знижку на каву.

Фото з архіву Владислава Яценка