Одні благородних оленів рятували, інші їх мордували
Голодних тварин, які спустилися з гір до людей по допомогу, злочинці розстріляли з автоматичної зброї.
Дві полярні за своїм змістом пригоди за участі людей і тварин сталися у Карпатах. Вони вкотре переконують: серед нас живуть люди з безмежно добрим, щирим, чутливим серцем, і такі, у кого замість нього — холодний камінь...
Минулого понеділка пасажири автобуса, що проїжджав мостом через замерзлу річку Опір трохи вище урочища “Святослав”, побачили, що на кризі лежить безпомічний олень. Очевидно, він вийшов з лісу, хотів перебратися по льоду на другий бік, але через слизьку поверхню не міг встояти на ногах, весь час падав, травмуючи себе (міг просто “розчахнутися”).
Виснажений цими потугами самець не мав сил боротися за життя, лежав на холодному льоду і приречено чекав кінця...
Загинути йому не дали люди. Один з жителів Гребенова подзвонив до лісничого Зелем’янського лісництва Михайла Созанського, і той оперативно організував “службу порятунку” з числа єгерів і працівників лісової охорони, які виїхали на місце НП. Біля берега проламали лід, а потім по кризі на колінах поповзли до оленя. Переживали, що не підпустить до себе, але через втрату сил він вже не лякався людей. Єгер Микола Хомин і помічник лісничого Андрій Коваль почали випихати нещасну тварину ближче до берега, де щойно проламали лід. Зробити це було вкрай важко, бо олень, однорічний самець-красень, важив понад центнер. З тяжкою бідою доправили його на край скованої льодом річки, допомогли тварині піднятися...
- Коли олень вибрався на мілину, - розповів кореспонденту “Високого Замку” головний лісничий Сколівського держлісгоспу Василь Дмитрів, - то обернувся до своїх рятівників, вдячно глянув на них. Хлопці підігнали його, щоб вийшов на берег. Пройшов метрів з п’ять і ще раз подивився у бік єгерів. Поглядом шукав своїх родичів-оленів. Пішов у ліс помаленьку, видно, ноги його боліли. І все ж, думаю, мав би вижити…
Ця історія завершилася благополучно. А за кілька днів перед нею на тій же Сколівщині, на території мисливського господарства “Тустань”, в урочищі перед селом Козьовою, невідомі нелюди (швидко втекли на машинах) на світанку розстріляли стадо оленів, яке згуртувалося метрів за 300 від траси Київ-Чоп у пошуках корму. На місці бійні залишилися три вбиті олениці, які носили під серцем майбутнє потомство. А згодом, коли єгері снігами пішли по кривавих слідах поранених тварин, знайшли мертвою четверту самку оленя благородного. Вона теж навесні повинна була народити...
Розслідуванням цієї безпрецедентної події займається районний відділ Національної поліції. Подробиці слідства його керівник Микола Комарницький розповісти нам відмовився, посилаючись на службову таємницю. Але за даними “ВЗ” з інших джерел, певні “зачіпки” у правоохоронців є. Законом передбачено штраф за кожного знищеного оленя —15 тис. грн. Додатково винуватця штрафують на 7,5 тис. грн., якщо в утробі вбитої самки виявлять ембріон.
- А я за таке садив би у тюрму! — не стримуючи гніву, каже заступник начальника Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства Василь Бурмас. - Нормальна людина такого вчинити не могла б. Зроблено це на зло, з особливою жорстокістю. Інакше, ніж негідником, не назвеш того “стрільця” , який втік з місця події. Вдень люди їздили по трасі, дивилися на оленів, які стояли неподалік, милувалися ними. В одному стаді було з 50 особин, в іншому — 30, у третьому — ще кількадесят. Наші єгері їх підгодовували, бо оленям у великі сніги сутужно, ще й вовки чатують на них. Ми зверталися до громадян: допоможіть звірині! І ось маємо таку «допомогу»...
Через велику кількість жертв є підозра, що оленів розстрілювали з автоматичної зброї — з автомата або швидкострільного карабіна. Незаконної зброї на руках нині багато. Ніде правди діти, дехто переправляє її на мирні території із зони АТО. До рук браконьєрів потрапляють і тепловізори, з допомогою яких вистежують дичину, і глушники, інше знаряддя, яке не дає шансів лісовим мешканцям врятуватися. Свої злочинні дії “м’ясники” координують через мобільний зв’язок, по раціях, мають швидкий транспорт, тож виявити їх, попри те, що працюють єгерські патрулі, складно. Одна надія — на совість. У багатьох її немає.
