«Дурити треба з усмішкою»

Мар’ян працював барменом у багатьох закладах. Каже, треба навчитися слухати клієнта, уміти йому співчувати і піднімати настрій. Але при цьому не забувати про власну вигоду… Робота досвідченого бармена дуже прибуткова. “Ставка стандартна — 2-2,5 тисячі, а от на чайових та обмані можна розбагатіти за ніч до двох тисяч”, — пояснює хлопець. “Хімічити” за баром почав від бідного студентського життя...

«Найбільше, — каже, — “заробляють” на клієнтах напідпитку. Наприклад, замовляє дорогий коньяк, а йому наллють дешевшого і порахують, звісно, за ціною того, який замовив. З тверезою людиною такий фокус не пройде, принаймні бармен не ризикуватиме — собі дорожче. Є й інші “секрети”. Приносили із магазину горілку «Медофф», а продавали її як «Президентський стандарт»: з 50 г в кишеню — 10 грн.».

Бармен і офіціант зазвичай працюють у парі. Наприклад, клієнт замовляє 300 грамів горілки відповідної марки. Бармен наливає дешевшу, але дуже холодну горілку. При заморозці смак горілки зможе відрізнити лише професіонал. А якщо подати напій у красивому графині, що запотів від холоду, принести гарні чарочки та два шматочки лимона, клієнт, будьте певні, не помітить підміни. Його увагу притуплено гарною подачею. Тож якщо вам приносять дуже холодну горілку, замисліться. Єдиний спосіб уберегтися від такого обману — замовити одразу пляшку і щоб її відкрили при тобі та залишили на столі. «Краще недопити — все одно дешевше вийде», — радить Мар’ян. У будь-якому барі відходів не буває. Тому недопиті 50 грамів горілки поставлять у холодильник і продадуть ще раз.

Щодо вина, то тут бармену дурити клієнта дещо складніше. Замінити одну марку на іншу ризиковано — смак може суттєво відрізнятись. Тому з вином бармени, як правило, не експериментують.

Навіть якщо ви не вживаєте спиртних напоїв, а зайшли у бар випити капучино чи склянку соку, теж можете стати жертвою обману. Готуючи капучино чи еспресо, нечистий на руку бармен вкраде кілька грамів кави чи не доллє соку. Стандартні склянки — 250 грамів. А наливають

170-190 чи, в кращому разі, 200 грамів соку. Влітку кидають кілька кубиків льоду, вставляють соломинку. Замовили три-чотири клієнти по склянці соку — у бармена вже одна склянка «у наварі».

Та найбільше дурять на коктейлях: ром замінюють недорогою горілкою, лікер — сиропом. Привід насторожитися, якщо келих надміру «задекорований» парасольками, вишеньками, часточками лимона-апельсина, фігурними паличками для розмішування. Часто зайві прикраси маскують смакові вади «творіння», складеного із залишків, не допитих іншими клієнтами. Та й вишенька з лимоном можуть бути «секонд-хендом». Чого, мовляв, добру пропадати.

Чим досвідченіший бармен, тим більше у нього “таланту” бачити потенційну жертву обману. Про моральний бік професії Мар’ян розмірковує так: «Люди приходять з різним настроєм, часто зі своїми проблемами. І якщо ти гарним обслуговуванням допоможеш у вирішенні цих проблем, допоможеш розслабитись, то чому б не мати з цього бонусу?»

Власники закладів на такі речі зазвичай закривають очі. Буває, що вони “у долі”. Але до пори до часу: якщо обрахуєш не ту людину — буде скандал. Є люди, які не дарують таких речей. Обраховувати клієнта, на думку Мар’яна, теж треба вміти. Принести завищений рахунок з «кислим» обличчям і нахабством — помилковий підхід. Дурити треба лише з усмішкою, з доброзичливістю. При цьому бажано запитати, чи все сподобалось, подякувати за те, що відвідали саме цей заклад, і запросити прийти ще.

Якщо клієнт щось запідозрив, є декілька психологічних моментів, як унеможливити скандал. Наприклад, з привітним виразом обличчя запропонувати калькулятор, аби відвідувач зміг особисто перерахувати вартість власного замовлення. Награна щирість підкуповує, і багато хто відмовиться це робити. Особливо, якщо поруч дівчина чи друзі. Ніхто не хоче виглядати скнарою чи скандалістом. Якщо клієнт все-таки зауважив обман, то розумний офіціант чи бармен не буде сперечатися і доводити свою правоту. Краще попросити пробачення, вдати, що помилилися. В крайньому разі запропонувати випивку за рахунок закладу.

Втім, бармен уточнює, що всі перечислені вище “дурилівки” практикуються переважно у скромних “наливайках”. У солідних, модних закладах барменам і офіціантам вистачає чайових.

Найгарячіший день — п’ятниця. Після такої зміни — вижатий як лимон. Дівчата, особливо після кількох келихів, “сідають на вуха”, залицяються, кокетують, залишають свої телефони на серветці. Чоловіки, коли напиваються, також хочуть поговорити, поскаржитися на життя. Найпоширеніша фраза таких клієнтів: «Ти ж мене розумієш?!» Звичайно, бармен все розуміє. Інакше і бути не може.