Чому кровоточать ікони?

Часом стається таке, що в храмах чи оселях побожних людей мироточать ікони. Вважаємо, це Божий знак — спонука до глибшої молитви та покаяння. Але буває, що образи не плачуть, а кровоточать. Хтось трактує дивовижне знамення як вияви любові з небес, а хтось — як знак тривоги, попередження про біду.

Пляма на серці Богоматері кровила і… пульсувала

Кілька разів Україною подорожувала кровоточива Державинська ікона Спасителя, привезена з Росії. Цей образ Ісуса Христа з кривавими струменями, що закрили лик Сина Божого, є одним із найвпізнаваніших у православному світі.

Образ закровоточив 5 квітня 2000 року у набожній родині Єфімових зі села Державина, що в Оренбурзькій області. 60-річна господиня розповіла, що напередодні у будинку замироточили ікони. За тиждень до Пасхи сюди прибули священики. Заспівали «Царю Небесний», та помітили, що з ікони Спасителя струмком потекло не миро, а кров. Спочатку бурі краплі стікали з правої руки, потім потоки з’явилися між пальцями лівої. Господарі підстелили під образ рушник — і за годину він був мокрим від крові.

Років десять тому перебував цей кровоточивий Спаситель у Луцьку. З ним гостювала й жінка, у домі якої сталося диво. Пам’ятаю, тоді Олена Єфімова багато говорила про те, що людству слід покаятися.

Аби підтвердити, що чудо не рукотворне, зразки рідини, яка проступала з образа, було відправлено на експертизу. Вона засвідчила, що то кров IV групи — така, як на Туринській плащаниці (в яку було загорнуто тіло Ісуса Христа після розп’яття). Ця ікона подорожувала багатьма країнами. Об’їздила Росію, Білорусь, Молдову, Казахстан. Хтось у молитві схиляв перед нею голову, хтось скептично оглядав, шукаючи у диві «людський слід».

Через рік, у 2001-му, у Воронезькій області Росії закровоточив образ Валаамської Божої Матері. По краю одягу Цариці Небесної і з ніжок Немовляти почала сочитися кров. Аналіз ДНК засвідчив її спорідненість зі зразками з Туринської плащаниці. У 2009 році звістка про кровоточиву ікону Божої Матері Казанської надійшла з Волгоградської області Росії. Бура пляма на образі не просто змінювала колір та розмір, а й… пульсувала як серце. Комісія за участі медиків приголомшила: у Богородиці «діагностували» класичний випадок крововиливу судин, характерний для важкого кардіологічного захворювання. Мовляв, у Діви Марії розболілося серце за грішних людей.

Певно, неспроста саме в Росії ікони масово почали кровоточити. Ця країна-агресор протягом останніх десятиліть розв’язала чимало воєнних конфліктів. Вторглася на території багатьох країн, у тому числі й в Україну.

Коли розстрілювали Майдан, диво сталося у Криму

У Криму, в селі Орлиному під Севастополем, в храмі Сергія Радонезького, в день, коли на майдані Незалежності у Києві почала проливатися кров від куль снайперів, закровоточили відразу два образи — Ісуса Христа та Богородиці Казанської. Невдовзі їх вивезли до Росії.

У січні 2015 року, напередодні трагедії під Дебальцевим, у Богородчанському скиті «Всіх скорботних радість» на Донеччині закровоточив образ Богородиці. Сталося це під час читання акафісту до Пречистої. Перед цим на іконі два тижні проступало миро.

Приблизно у той же час диво засвідчили в іншому куточку України — у церкві Богдана Хмельницького, що у селі Суботові на Черкащині. Тут закровоточила ікона Христа Спасителя. Краплі червоного кольору цівкою стікали з-під тернового вінка.

В Україні відомі й інші факти кровоточення ікон. Диво було свого часу засвідчене у Здолбунові на Рівненщині та у Дніпрі.

Чому це відбувається? Православна церква кровоточення ікон трактує як тривожний сигнал. Мовляв, люди настільки віддалилися від Бога, що у Пресвятої Богородиці, Ісуса Христа чи святих від скорботи починає серце розриватися. Священики кажуть, що, як правило, і мироточення ікон, і кровоточення даються Богом, щоб попередити народ про сумні події, воно є свідченням випробування віри та закликом до покаяння.

Кров’ю плачуть статуї

Багато хто скептично ставиться до таких див. Неоднозначним було ставлення до них і в минулому. З часів Російської імперії свідчень кровоточення образів взагалі не збереглося, а при Петрі І навіть було видано указ, згідно з яким священика, в храмі якого заплаче ікона, слід було висікти! Небезпечно про Божі дива було заявляти й за радянських часів. Збереглися відомості, що за дані про оновлення ікон людей вивозили на Соловки, звинувачуючи у підробках.

А от у католиків, навпаки, широко відомі факти кровоточення святинь, що дійшли до нас з глибокого минулого. Одним з найбільших сакральних чудес вважається «диво святого Януарія», або «диво Неапольської піали». Протягом шести століть тричі на рік — у день мученицької смерті святого, річницю спасіння Неаполя від виверження Везувія в 1631 році і першого перенесення мощей Януарія у Неаполь — в присутності великої кількості паломників відбувається неймовірне: засохлі коричневі лусочки крові святого, що лежать у чаші, стають рідкими й закипають!

Багато свідчень збереглося й про статуї, що плачуть в Італії кривавими сльозами. Одне з більш відомих — криваві потічки з очей гіпсової 40-сантиметрової фігурки Богоматері, привезеної у 1994 році з усипальниці в Боснії. Диво тривало два тижні. Духовенство пояснило ці сльози фактом оплакування жертв балканської війни, яка в той час бушувала, зокрема і в Боснії.