Передплата 2024 «Добре здоров’я»

210 гривень за кожного пацієнта

Отримуватимуть сімейні лікарі. Підписувати з ними угоди українці почнуть з 1 липня.

Незабаром потрапити на прийом до кардіолога чи гастроентеролога, здати загальний аналіз крові, зробити рентген або планово лягти у лікарню без скерування сімейного лікаря буде неможливо. Звісно, якщо ці послуги захочете отримати безкоштовно, а не викласти за них кругленьку суму у приватній клініці. В. о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун закликала українців у наступні півроку визначитися, у якого сімейного лікаря хочуть перебувати на обліку. З 1 липня ці фахівці почнуть укладати угоди з пацієнтами.

Передбачається, що кожен лікар обслуговуватиме у середньому від 1,5 до 2 тис. пацієнтів. У сільській місцевості — 1-1,2 тис. За кожного хворого держава буде перераховувати у середньому 210 гривень. Якщо пацієнт — дитина або жінка репродуктивного віку, то більше. У цю суму будуть входити послуги, які надаватиме медик, і пільгові рецепти на ліки, які пацієнт зможе отримати безкоштовно або зі знижкою (що стимулюватиме людей регулярно відвідувати сімейного лікаря, а не займатися самолікуванням). Наразі скористатися цією можливістю зможе три категорії хворих — із цукровим діабетом 2-го типу, серцево-судинними недугами і бронхіальною астмою. Аптекам дали місяць на те, щоб розпродали залишки медикаментів за старими цінами і перейшли на нове ціноутворення.

В угоді (зразків яких, до слова, сімейні лікарі ще не бачили) будуть чітко прописані обов’язки лікаря і пацієнта. Якщо лікар не буде дотримуватися міжнародних протоколів лікування (зараз триває робота над перекладом джерела протоколів, бо самі протоколи оновлюються щороку), простого плану дій, що робити у кожній конкретній ситуації, його “відрізатимуть” від державного фінансування. Пацієнтів, своєю чергою, зобов’яжуть проходити профілактичні огляди двічі на рік та додаткові обстеження, регламентовані відповідно до віку і стану здоров’я. Ймовірно, що четверо українців з п’яти будуть противитися такому нововведенню. Згідно з опитуванням, яке провела компанія TNS та Національна рада реформ, 38% українців воліють лікуватися самостійно. 24% — користуються рекомендаціями, які знайшли в Інтернеті, 19% — звертаються відразу до вузькопрофільних спеціалістів і стільки ж — консультуються спершу з сімейними лікарями. Останні у більшості йдуть до сімейних тільки тому, що потрібно оформити лікарняний.

Сімейна медицина у цілому світі визнана найбільш економічно вигідним видом медичної допомоги. Лікар веде пацієнтів роками, знає все про їхній спосіб життя — як харчуються, чи мають шкідливі звички, в яких умовах проживають, на що хворіли у минулому, до яких хвороб схильні. Відтак може прорахувати всі ризики та (що найважливіше) подбати про те, аби захворювання не виникло, що дозволить зекономити кошти держави та самого пацієнта. Наприклад, порадити купити тонометр і регулярно міряти тиск. Або щепитися від гепатиту В, якщо людина живе під одним дахом з хворим. Або їсти менше смаженого чи солодощів, якщо має підвищений рівень шкідливого холестерину чи глюкози у крові.

У світі сімейні лікарі надають до 80-90% послуг. В Україні — 21%. Планується, що цей показник найближчим часом вдасться “підтягнути” до 70-80%.

Шукати “свого” сімейного лікаря Уляна Супрун радить за принципом “сарафанного радіо”. Запевняє: якщо лікар має багато схвальних відгуків, такому можна довірити здоров’я. Можна, наприклад, спитати поради у ЛОРа, в якого лікуєте хронічний тонзиліт, чи гінеколога, до якого ходите на профілактичні огляди. В. о. міністра визнає: на початках пацієнти будуть часто розривати угоди з лікарями. Та сподівається, що за рік-два українці остаточно визначаться, який сімейний лікар буде ними опікуватися.

Пані Світлана (лікар попросила не вказувати свого прізвища) пропрацювала педіатром 22 роки. За шість місяців її “перевчили” на сімейного лікаря. Тепер лікує всіх — від немовлят до 90-річних: “Завжди була хорошим педіатром, а тепер стала поганим терапевтом. Старші люди приходять з ГРВЗ, і не знаю, що призначити, бо мають цілий букет хвороб. Скеровую їх до вузькопрофільних спеціалістів. Замість того, щоб лежати у ліжку (при ГРВЗ та грипі рекомендований ліжковий режим. — Авт.), бігають по кабінетах”. На її думку, треба випустити з медичних вузів достатню кількість готових спеціалістів і тільки після того закликати українців шукати “свого” лікаря.

Міністерство охорони здо­ров’я анонсувало, що територіальна прив’язка скасовується. Людина може жити у Рівному, а угоду укласти з лікарем з Хмельницького. Але це — теоретично. На практиці якщо живете в одному кінці міста, а лікар приймає в іншому, це може стати проблемою. Не захоче сімейний добиратися до вас двома маршрутками, коли викличете його додому. Транспорту медичний заклад йому не надасть. Можливо, погодиться, щоб ви оплатили таксі. Консультацій телефоном, на які покладають великі надії у МОЗ, може виявитися недостатньо. На всі ці моменти треба зважати, коли будете укладати угоду.

Члени однієї сім’ї можуть укласти угоду з одним лікарем або обрати різних фахівців. Якщо ваш лікар захворіє або піде у відпустку, якщо занедужаєте, перебуваючи у відрядженні або гостюючи у родичів, звернутися можна до будь-якого іншого сімейного лікаря, який зможе вас прийняти на момент звернення.

Якщо сімейний вимагатиме оплати за консультацію, у МОЗі радять скаржитись у Національну службу охорони здоров’я (єдиний національний замовник медичних послуг) — телефонувати на “гарячу лінію” або звертатися у регіо­нальне відділення. Але цю агенцію ще не створили...

“Будь-яке зобов’язання — це завжди програш, — вважає президент Всеукраїнської ради захисту прав і безпеки пацієнтів Віктор Сердюк. — Ми й раніше могли обирати свого сімейного лікаря — ніхто не забороняв. Тепер же Міністерство охорони здоров’я вирішило застосувати примус. Але що робити людині, яка не потребує послуг сімейного лікаря? Або тій, яка не має з кого вибрати? У селі Вишеньки за 30 км від Києва живе 3,5 тис. людей. У них є один сімейний лікар, але місцеві її не хочуть. Кажуть, що меддопомоги від неї не дочекаєшся, на телефонні дзвінки не відповідає, автомобіль “швидкої” використовує у власних цілях. Борються з нею з 2005 року, але лікар досі залишається на своїй посаді. Що буде, коли місцеві таки доб’ються свого? Медики по селах не хочуть працювати. На Полтавщині громада з 13 сіл шукає сімейного лікаря. Пропонує зарплату у розмірі 10 тис. гривень і житло у будівлі колишньої школи, де зможе оселитися лікар зі своєю сім’єю. Насторожує той факт, що школа — колишня, отже, невідомо, де мають навчатися діти того лікаря. Також є багато інших запитань до місцевої громади щодо умов проживання і праці (наприклад, чи будуть компенсувати лікарю транспортні витрати). У Норвегії лікар, який їде працювати за Полярне коло, отримує у п’ять разів вищу зарплату, ніж його колега, що живе і працює в Осло. Але за Полярним колом інфраструктура також не розвинута. Місцеві навчаються дистанційно. А лікарі — працюють вахтовим методом”...