Різдвяні поліцейські ночі

Журналіст «ВЗ» чергувала на вулицях міста разом із патрульними.

Журналіст “ВЗ” під захистом 105-го екіпажу — Кароліни Тимошенко та Бориса Шапакідзе.
Журналіст “ВЗ” під захистом 105-го екіпажу — Кароліни Тимошенко та Бориса Шапакідзе.

Поки львів’яни їли олів’є та колядували, хлопці і дівчата з патрульної поліції цілодобово берегли спокій міста. Вони не пили шампанського під бій курантів і не готували Святої вечері, бо були на нічному патрулюванні. Нести службу не завадив навіть собачий холод.

Порушник хотів тицьнути патрульним гроші

Чим ближче до свят, тим напруженішою стає робота патрульної поліції. Адже у святкові дні до Львова традиційно з’їжджаються багато туристів, відповідно, поліцейські мають бути пильнішими. Напередодні Різдва я вирішила на собі відчути, як воно — бути полісвумен. Напросилася на кілька нічних патрулювань. Готувалася ретельно — гарячий чай у термосі, кілька светрів та теплі рукавички.

Допомогти у моєму експерименті погодився активіст спільноти “Варта-1” Юрій. У його машину кидаю рюкзак з канапками та сідаю на переднє сидіння. “Пристебни ремінь безпеки, ніч буде цікавою”, — попереджає Юрко. Чоловіка в місті знають усі “копи”. Активіст часто приєднується до поліцейських екіпажів на своєму авто. Каже, що отримує задоволення від патрулювань. “Я живу у цьому місті, тут живуть моя дружина та друзі, тому хочу знати, що воно безпечне. Регулярно допомагаю патрульним берегти спокій міста”, — пояснює чоловік.

На годиннику — десята вечора. На вулиці Зеленій помічаємо кілька машин патрульних. Полісмени фіксують ДТП, а я тим часом знайомлюсь з тендітною дівчиною у формі. На моє запитання, чому вирішила піти у поліцію, усміхається: “Я не з тих, хто з дитинства мріяв працювати у поліції. Це рішення прийшло спонтанно після Революції гідності”, — відповідає 24-річна Галина Беспалько з 351-го екіпажу. “Після трагедії з поліцейськими у Дніпрі («торнадівець» Олександр Пугачов застрелив двох поліцейських) не виникало бажання змінити роботу?” — розпитую. «За рік служби у поліції вже звикла до всього. Нещасні випадки, сімейні сварки, що закінчуються бійками, трапляються кожної зміни. Батьки, звісно, переживають за мене, бо професія непроста. А у мене страху немає. Якщо я буду боятися, то що говорити про тих, кого ми захищаємо”, — каже дівчина. Галина зізнається, що через роботу часто свята проходять повз неї. Була на службі в перший день нового року: “Мій рік почався з на диво спокійного патрулювання. 1 січня люди відсиплялися, тому вулиці були майже порожні».

Галина пішла допомагати напарникам фіксувати ДТП, а я побігла грітися у машину. З настанням ночі позначка термометра “за бортом” сповзала до −15. Здається, я в житті так не мерзла!

За кілька годин патрулювання викликів майже не було: “Люди готуються до Різдва, тому сидять вдома, з родиною”, — пояснюють затишшя патрульні.

Раптом спокій порушує інформація, що у місті ведеться переслідування автомобіля “Нива”. Сюжет, вартий голлівудського фільму. Нетверезий водій скоїв ДТП та втік з місця пригоди. Під час переслідування патрульним вдалось його зупинити, але він зумів вирватися, при цьому пошкодив автомобіль поліції. Інспектори продовжили переслідування і за допомогою додаткових екіпажів заблокували автомобіль порушника. Патрульні помітили у чоловіка явні ознаки алкогольного або наркотичного сп’яніння, але проходити відповідну перевірку він відмовився. При собі не мав жодних документів, поводився неадекватно. Розуміючи, що «пахне смаженим», спробував вирішити ситуацію за старою звичкою, тицяючи патрульним гроші. Поліцейські суворо пояснили йому, що “за свої вчинки відповідатиме за законом”. А поки складали протокол, невгамовний горе-водій вирішив накивати п’ятами. Вирішила не відставати від копів, бігла в бронежилеті і з рюкзаком (дарма я прогулювала уроки фізкультури у школі). Зловили зловмисника  у дворі неподалік.

Упродовж наступних кількох годин нічого цікавого не було: кілька дрібних ДТП та побутові сварки. Вже думала повертатися додому (змерзлі ноги «не відтанули» навіть у машині). Однак близько п’ятої ранку  поліції почали надходити повідомлення про крадіжки.  На службу 102 надійшов виклик про двох невідомих, які ламають металеву огорожу дитячого садочка на вулиці Шевченка. За словами заявника, чоловіки намагаються її зняти та вкрасти. Забувши про сон та холод, Юрій розвертає машину, і ми мчимо на місце злочину. Інспектори, які прибули на місце події, оглянули територію та помітили частину огорожі, яка вже була запакована в сумку, а неподалік затримали чоловіка, який був схожий з описом заявника. Підозрюваний не зміг пояснити мету свого перебування на території садочка. Інспектори порівняли взуття чоловіків зі слідами, які зловмисники залишили на місці крадіжки. Відбитки збіглись. Справу передали слідчим

Друга історія – подібна. Чоловік повідомив, що на вулиці Городоцькій в об’єкт, у якому він виконує ремонтні роботи, проникла невідома особа і, можливо, здійснює крадіжку. Патрульні за кілька хвилин прибули на місце. При обстеженні території помітили чоловіка, який вийшов з підвалу і, побачивши патрульних, почав втікати. Він намагався сховатися під автомобілем у сусідньому дворі. Втекти від покарання злодію не вдалося, за лічені хвилини його затримали. Під час огляду прилеглої території інспектори виявили мішок з інструментами, які невідомий уже встиг винести. На місце події викликали слідчих Франківського відділу поліції. Як виявилось, 29-річний затриманий раніше судимий за наркотики та крадіжку.

Якщо через сильні морози не заводиться машина – викликайте патрульних!

Повертаюся додому під ранок змучена та голодна. Попереду ще одна ніч патрулювання — різдвяна, зі сьомого на восьме січня.

Про те, що напросилася у патруль на вихідні, пошкодувала, коли подивилася прогноз погоди. Синоптики пророкували жахливий холод. І, на жаль, не помилилися. Позначка термометра опустилася до −22. Одягаюся як капуста, «озброююсь» термосом з кавою і знову сідаю в авто до Юрія з «Варти-1».

Прямуємо у центр міста. Зустрічаємо патруль на заправці. Постоявши кілька хвилин на вулиці, починаю клацати зубами. Питаю у копів, як зігріваються на роботі? “Рятують термобілизна та гарячий чай”, — кажуть хлопці.

Патрульні не залишають у біді тих, хто потерпає через сильні морози.

У цю ніч від холоду довелося рятувати стареньку бабцю. Її патрульні помітили на проспекті Свободи. Вона весь день жебракувала, але з настанням ночі не покидала свого місця. Було видно, що ледь жива від холоду. Але на пропозицію поліцейських відвезти її у місцевий пункт обігріву – категорично відмовилась. Тоді патрульна Кароліна Тимошенко присіла біля бабці і почала з нею говорити: поцікавилась, як вона почувається, чи має куди піти ночувати? Бабця сказала, що живе неподалік і погодилась нарешті піти додому. “Патрульні не залишають без допомоги водіїв та пішоходів, які потерпають через сильні морози, — пояснив мені напарник Кароліни, Борис Шапакідзе, зі 105-го екіпажу. — Це поліцейське піклування. Якщо бачимо на вулиці людину, яка замерзла і не може самостійно йти, обов’язково запропонуємо їй свою допомогу. Вчора до лікарні підвезли дівчину, яка відморозила ноги. Якщо через сильні морози у водіїв не заводиться машина чи сів акумулятор, можуть викликати поліцію. Деякі екіпажі мають спеціа­льне обладнання”.

Оскільки недобросовісні водії громадського транспорту через морози цього дня масово не вийшли на маршрути, львів’яни змушені були добиратися або пішки, або на таксі. Але поїздка на таксі не усім по кишені, бо хитрі таксисти тут же підняли ціни удвічі. На одній із зупинок маршрутки помічаємо маму з дитиною. Видно, давно чекають і, швидше за все, не дочекаються своєї маршрутки. Вирішуємо підвезти. “Наш потяг зламався посеред дороги. Там не було ні станції, ні платформи. Ми з донькою йшли по коліях, а потім бігли згори вниз. Викликали таксі ще 40 хвилин тому, але те, що машина приїде, нам не обіцяли”, — каже жінка.

Від “мінусової” температури у багатьох автівках сіли акумулятори. Одному з таких водіїв ми теж допомогли.

Мабуть, через негоду шахраї та порушники сиділи вдома. Побутових сварок цього разу не було, бо люди святкували Різдво.

За дві ночі патрулювання змогла відчути себе у ролі поліцейської. Часом було моторошно, адреналін зашкалював, а іноді було так нудно, що навіть кава не рятувала. Під ранок ми з Юрком зробили “контрольне” коло містом. Переконавшись, що місто мирно спить, поспішили додому.

Фото автора