Розкіш мінімалізму

Кілька порад про те, як варто розлучатися з речами, тому що тільки справжнє прибирання змінить ваше життя.

Інтер’єр своєї оселі Христина Лукащук створила на власний смак.
Інтер’єр своєї оселі Христина Лукащук створила на власний смак.

Можна прибирати кожного дня, можна раз на тиждень, можна вдаватися до генерального прибирання перед Пасхою і Різдвом. А можна зробити кардинальне прибирання, один раз і назавжди. І тоді змінити не лише свій особистий простір, а й своє мислення і життєві звички.

Передивлялася фото робіт своїх улюблених архітекторів, стиль яких  — мінімалізм, читала їхні інтерв’ю, аналізувала, і от до чого дійшла: мінімалізм – це гарно, коли ти спостерігаєш його десь поза домом, поза собою. Мінімалізм – це страшно, коли йдеться про власний простір і власне усвідомлення.

То до чого тут страх? В кожній людині сидить страх зустрічі зі самою собою. Коли людина перебуває в просторі, захаращеному безліччю предметів, то де ж візьметься час добратися до себе – адже треба все прибрати, перетерти, переставити… А коли того всього нема? Що тоді? Тоді настає… тиша. І в тій тиші кволий голосочок волає – забери той страшний килим (той вицвілий, поїдений міллю килим радянського періоду залишився тобі у спадок разом з рештою мотлоху, а тобі рука не піднімається щось викинути – бо ж як? Це ж результат життя цілого покоління, а може, й декількох) і зроби нарешті інтер’єр у синьому кольорі, як тобі давним-давно, ще з дитинства, хотілося. Як тільки ти почуєш перше волання і нарешті забереш той страшний килим, ти почуєш інші прохання. Тоді доведеться змінити багато що у своєму домашньому інтер’єрі, а далі, можливо, й працю, середовище і цілком можливо… людину, котра поруч. Страшно? Так. Але для мене це був єдиний спосіб добратися до себе самої. До такої, яка я насправді є. Тому що прибираючи свій простір, ми структуруємо і приводимо своє життя до ладу.

Розписи у своєму помешканні Христина Лукащук зробила власноруч, скориставшись з готового розпису печі початку століття Центральної України. Один з них — на дверцятах від кухонних меблів. “Меблі я замовила в Ікеї, — пояснила Христина. — Двоє дверцят під мийкою були білими. Як дірка. От я перед тією «діркою» стояла, дивилась, аж поки не побачила орнамент і кольорову гаму. Тоді взяла автентичний візерунок і, трішки зістилізувавши, розмалювала ним оті дверцята. І саме ця орнаментована частина заокруглила, зібрала докупи і створила ту цілісність та гармонію, про яку мені йшлося”.

Отже, позбуваємось зайвих речей. Колись ми отримали задоволення, вибираючи, купуючи їх, приймаючи їх у дарунок. Варто чемно подякувати кожній з них за те, що добре послужила. Спогади, пов’язані з тими чи іншими речами, допоможуть зробити процес прибирання осмисленням минулого. Для мене це ще один спосіб переглянути минуле, подякувати йому, прийняти і… відпустити.

Коли позбуваємося зай­вої речі, своєрідно розлучаємося не лише з залежністю від цих речей. Перестаємо тягнути за собою мішки, повні незакритих стосунків, ситуацій, партнерства, невдач, спогадів, діалогів, які донині продовжують звучати в голові. Це можливість стати вільною. Щоб з’явилося місце на крила, мрії, щастя.

Розібрати речі означає не тільки звільнити будинок від мотлоху, це, в буквальному сенсі, означає змінити свій спосіб життя. Чим краще усвідомлюєте причину, яка спонукає вас привести життя в порядок, тим краще. Складіть список речей або звичок, яких позбулися б без жалю. Уявіть обстановку, в якій хочете жити.

Перед початком прибирання треба пам’ятати: ви маєте вибирати те, що хочете залишити, а не те, чого маєте позбутися. Слід цінувати речі, які ви любите.

Прибирання має чіткі правила і порядок дій. Бо інакше можна залипнути. Розглядаючи фото, читаючи комікси… Тут таке правило – розділити всі речі на категорії. Не прибирати окрему кімнату, а відразу категоріями. Наприклад, любителів читання вирізняє особливість залишати книги в найнесподіваніших місцях по всьому будинку. При цьому знайти потрібну книгу часом — завдання нелегке. Так само і з одягом:  він може бути всюди – на кріслах, у ванній, на кухні. Важлива послідовність категорій: одяг, книги, документи, особисті речі і під кінець — «сентиментальне».

Зібравши весь наявний одяг у певній частині вашого будинку, рішуче позбудьтеся того, що вам більше не подобається або не підходить за розміром. Не бійтеся перестаратися, адже тепер у вашому гардеробі будуть лише найулюбленіші речі. Те саме можна сказати і про книги: залиште лише ті, що справді хочете прочитати або не раз прочитали із задоволенням, а інші віднесіть у районну бібліотеку.

Документів і різних папірців у мене було дві полиці папок. Гарантійні талони, касові чеки, інструкції та інші документи. Немає потреби роками зберігати їх в ящику стола, тим більше у наш час, коли все це вже і так є в Інтернеті.

Позбувшись тягаря непотрібних речей, знайдіть куточок для кожної зі списку улюблених і затребуваних. Це допоможе використовувати ваш життєвий простір найбільш ефективно. Скажімо, ви не знаєте, де зберігати журнали. Купивши один по дорозі додому,??ви кинете його на стіл, як тільки опинитеся вдома. Не дивуйтеся, якщо в якийсь із днів журналів побільшає: вони самі знайшли собі «будинок». Подбавши про все заздалегідь, назавжди позбудетесь подібних проблем. У мене є місце в шафі для паперової коробки, до якої я складаю речі, які таким чином потрапили додому, і які я не маю наміру зберігати надалі. Як тільки-но такий ящик наповнюється, відношу його в один із контейнерів для речей, і його забирають людям, котрі їх потребують.

Нарешті ми дійшли до головного питання: як визначити, чи потрібна річ, чи ні? Річ варто залишити, якщо вона змушує серце битися швидше. Потримайте її в руках, прислухайтеся до своїх відчуттів. Якщо все добре, не поспішайте розлучатися з річчю. Якщо – ні, то не вагайтеся. Мінімалістом ви можете і не стати, але жити в оточенні того, що любиш, — розкіш, яку можете собі дозволити.

Довідка «ВЗ»

Христина Лукащук — художниця, письменниця, за освітою архітектор. Авторка кількох романів, ілюстраторка дитячих книжок.