Близький далекий батько

92% українців не потребують порад батька. Для них більш цінною є думка матері, друзів і навіть колег по роботі. До того ж швидше проконсультуються з незнайомцями в Інтернеті, ніж попросять допомоги у тата... Це засвідчили дані опитування, яке провела компанія GfK на замовлення клініки ISIDA.

Практичний психолог Юрій Жук має 12-річний досвід роботи з дітьми дошкільного та молодшого шкільного віку. Час від часу заміняє вихователів у дитсадку. Каже, практично завжди батьки дивуються, коли бачать, хто прийшов на заміну: “Чоловік повинен відповідати певним вимогам, очікуванням суспільства. Його завдання - заробляти гроші. А от виховання дітей і домашні справи (прання, прибирання, приготування їжі) — обов’язок жінки. Більшість українських чоловіків погоджуються виконувати відведену їм роль. Їх важко переконати, що діти, позбавлені батьківської уваги, страждають. Дитина вбрана, нагодована, у теплі. Поруч — мама, бабуся. Що ще треба?”.

“За радянських часів вважалося, що дитина до 10-12 років більше потребує мами. Потім їй потрібен зразок для наслідування (якщо це хлопчик) або особа, яка навчить взаємодіяти з протилежною статтю (якщо дівчинка). Тоді й виходить на перший план тато. Однак зараз психологи схиляються до думки, що батько мусить брати участь у вихованні дитини з моменту її появи на світ, - каже психолог Юрій Жук. - Чим старшою стає дитина, тим більше потребує батьківської уваги. Активна присутність у її житті і матері, і батька забезпечує дитині здоровий емоційний розвиток, сприяє соціалізації (засвоєнню певної системи знань, норм і цінностей, яка дозволить їй стати повноправним членом суспільства. - Авт.)”.

Лікар-педіатр і співорганізатор флешмобу #дякуютато Андрій Віленський радить брати приклад зі сільських сімей, в яких зростають духовно здорові діти: “Вони спільно працюють, а під час спільної роботи відбувається комунікація. Типова картина в урбаністичних сім’ях: мама на кухні, тато біля комп’ютера, дитина бавиться іграшками. Тобто комунікації ніякої. Члени родини не спілкуються і не розвиваються. Якщо інформація надходить до дитини від друзів чи з Інтернету, довіри до батька як до джерела інформації не буде”.

Психолог Юрій Жук також звернув увагу на тривожну тенденцію: сучасні батьки виділяють на розмову із дітьми... лише 5-6 хвилин на день. “Малюк проводить у дитсадку 10-12 годин, потім його забирають додому і відразу вручають у руки планшет або садять перед комп’ютером чи телевізором. Головне — чимось зайняти дитину, щоб тихо сиділа і не докучала змученим батькам. Консультував маму, яка розповідала, що з нетерпінням чекає початку робочого тижня - настільки її втомлює донька за суботу-неділю!” - розповідає Юрій Жук.

Одна із причин, чому лише один із 12 українців готовий ділитися своїми проблемами з батьком, це те, що до 40% шлюбів в Україні розпадається. За кількістю розлучень наша країна посідає третє місце в Європі (після Росії і Білорусі). У більшості випадків діти залишаються із матір’ю. Мало яка мати-одиночка буде добре відгукуватися про колишнього чоловіка. Дитина росте із думкою, що батько її покинув. “Оточена гіперопікою матері, яка намагається замінити тата, дитина стає тривожною, вередливою. З цим “багажем” входить у доросле життя”, - пояснює психолог.

“Коли батько приходить з роботи, то зазвичай вмикає телевізор чи комп’ютер, усіляко демонструючи, що він не хоче, аби його турбували. Не дивно, що дитина з ним не радиться. Є мама, з якою можна вирішити побутові питання. Якщо виникають фінансові, мама виступає у ролі посередника між дитиною та батьком... Наше суспільство кепкуватиме з чоловіка, що вирішив приміряти на себе роль домогосподарки. І тут би мала втрутитися держава - на законодавчому рівні закріпити право чоловіка проводити час з дітьми, - переконана заступник голови Західноукраїнського центру “Жіночі перспективи” Марта Чумало. - Якщо дитина хворіє — з нею сидить мама. Якщо подружжя виховує двох дітей віком до 15 років, мама бере додаткову оплачувану щорічну відпустку - батька роботодавець не відпустить. Поки не вирівняємо ці “перекоси”, проблеми не вирішимо. Добре, що тепер кожен другий батько виявляє бажання бути присутнім при пологах. Але часто на тому й закінчується — похвалився “подвигом” у Facebook, але вночі до дитини не встає”.

На думку експерта, українцям треба брати приклад з північноєвропейських країн: “Там законодавчо закріплено, що мама і тато повинні провести з малюком по три місяці. Далі можуть ділити декретну відпустку як їм заманеться. Якщо чоловік не скористається правом провести час з новим членом сім’ї, його відпустка пропадає. У такий спосіб держава мотивує татусів залишатися з дітьми. Це — не та “мотивація”, яка існувала за радянських часів. Тоді взагалі такого не практикувалося, щоб з дитиною довго возилися. Жінок максимально звільняли від материнських обов’язків (декретна відпустка тривала 56 днів до і 56 після пологів. - Авт.). Працювали нарівні з чоловіками. Дітей віддавали в ясла”.

Опитування, проведене компанією GfK, засвідчило: 80% татів похилого віку шкодують про те, що у молодості приділяли своїм дітям недостатньо уваги та часу.

“Емоційний зв’язок ніколи не пізно відновити, - запевняє психолог Андрій Русин. - Можна піти з дітьми у кіно, покататися на велосипеді чи санях, пограти у сніжки. Гірше, коли подружжя розлучилося. У таких дітей крига образ товстіша. З віком зрозуміють, що це заважає їм будувати нормальні стосунки з іншими людьми. Якщо не пробачать батькам, щасливими не стануть. Загалом, ображають нас не батьки, а те, як трактуємо їхні слова та вчинки”.