Передплата 2024 «Неймовірні історії життя»

Била хвору малечу руками, ногами і дерев’яними палицями

Жінка, яка до смерті забила дворічну доньку, визнала свою вину.

У Львові триває розгляд кримінальної справи: 31-річну Ірину Бокало (на фото) обвинувачують у вбивстві своєї дворічної доньки Марійки. Трагедія сталася 1 березня. Тоді на оперативну лінію 102 надійшло повідомлення від лікаря швидкої медичної допомоги про те, що, прибувши на виклик в одну з квартир, він виявив тіло малолітньої дівчинки без ознак життя.

Дитина жила у квартирі разом з матір’ю, сестрою-близнючкою та трирічним братом. Судово-медична експертиза встановила, що смерть дівчинки настала внаслідок закритої черепно-мозкової травми. Правоохоронці з’ясували, що того дня, близько десятої години ранку, жінка, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, побила доньку та лягла спати. Коли прокинулась виявила, що дитина не подає ознак життя. Викликала додому бригаду «швидкої». За висновками медиків, вміст алкоголю у крові жінки перевищував два проміле (це сильний ступінь сп’яніння. — Авт.).

Чоловіка Ірини, Миколи, на той час не було у Львові — він постійно перебуває на заробітках за кордоном, аби прогодувати трьох дітей і розрахуватися з боргами, в які родина залізла після лікування Марійки (дівчинка росла хворобливою, торік перенесла операцію на серці в інституті Амосова в Києві). Після побиття доньки до смерті Ірина Бокало перебувала під домашнім арештом (у неї залишилося ще двоє малолітніх дітей).

Ірина категорично не визнавала, що вбила дитину. То казала, що малеча впала із двоярусного ліжка і забилася, то стверд­жувала, що дівчинку побив її трирічний брат. Те саме стверджувала і у розмові з журналістом “ВЗ”. Тепер жінка визнала свою вину, про що написала заяву. Однак розмовляти з журналістом “ВЗ” Ірина категорично відмовляється. На судовому засіданні жінка поводилася відсторонено, без жодних емоцій, усе за неї говорив захисник. Лише попросила суддю “у зв’язку з важкими сімейними обставинами сильно не карати”.

На вимогу прокурора, який здійснює процесуальний нагляд за справою, у суді зачитали висновки декількох судмедекспертиз трупа малолітньої Марійки. Подробиці вражають: по всьому тілу дитини обширні синці — на лобній і боковій ділянці голови, тімені, вісім плямистих синців на задній поверхні плеча, на спині, поперековій ділянці, правій стопі, крововиливи в мозок і м’які тканини шиї. Висновок судмедекспертів: поєднана травма голови і грудної клітки, яка проявилася обширними крововиливами в легені, що призвело до набряку головного та спинного мозку і стало причиною смерті. Травми були завдані тупими твердими предметами — руками, ногами, або дерев’яними палицями. Експертиза двох дерев’яних палиць, довжиною 35 сантиметрів і 54 сантиметри, засвідчила, що на них є кров Марійки та її матері. Також експертиза заперечила, що смерть дитини настала через падіння чи побиття малолітнім братом.

Судово-психіатрична експертиза обвинуваченої встановила, що у зв’язку з частими виїздами чоловіка Ірини на заробітки основний тягар догляду за трьома дітьми лягав на Ірину. Через це жінка впадала в депресію, в неї було безсоння, слухові й тактильні галюцинації, напади страху. Вона не справлялася з хатніми обов’язками. Після убивства доньки Ірина перенесла гострий психотичний розлад, від якого лікувалася у психіатричній лікарні. Жінка не є алкоголічкою чи наркоманкою, до того не страждала психіатричними захворюваннями. Зараз в неї немає психічних порушень.

Прокурор, враховуючи щире каяття обвинуваченої, її важкий сімейний стан і психологічні обставини, досі несудимість, просив призначити покарання у вигляді 7 років ув’язнення, що передбачено ч. 2 ст. 127 ККУ (“Катування”). Захисник заперечив, зауваживши, що все оточення Ірини (чоловік, мати, сусіди, вихователі у дитсадках) не сказали жодного негативу проти неї, усі свідчили, що була хорошою матір’ю. Тому, за словами адвоката, причина — у психічному розладі, у тому, що підсудна характеризується різкими змінами настрою. Вбивство дитини сталося внаслідок різкого вибуху емоцій жінки. Зараз підсудна не пригадує своїх дій, що є захисною реакцією мозку, який “витісняє з пам’яті сильні стресові моменти”. Захисник вважав Ірину “обмежено осудною” і просив призначити покарання за статтею 116 ККУ (“Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання”), що карається обмеженням волі на строк до 5 років, або позбавленням волі на той самий строк. Захисник просив обрати міру покарання з застосуванням ст. 75 ККУ (“Звільнення від відбування покарання з випробуванням”). Однак прокурор заперечив “стан афекту”, оскільки цей стан виникає раптово “внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого”. А яке могло бути систематичне знущання чи тяжка образа з боку дворічної дитини? Винесення вироку у справі відбудеться 2 грудня.

Фото Марії ДЕРКАЧ

Схожі новини