«Здам 3-4 кілограми макулатури і маю кілька гривень на продукти»

Нещодавно київська влада запровадила прийом поліетиленових пакетів. “Кульки” приймають по 1,5 гривні за кілограм. Поки що ця ініціатива діє лише у столиці. У Львові заробляють на іншій вторсировині — макулатурі, пляшках. “ВЗ” вирішив перевірити, чи можна на цьому розбагатіти.

З дитинства чула: “Не хочеш вчитися — будеш пляшки здавати”. Для мене це на все життя стало показником бідності і не­успішності. Та, як виявилось, на цьому можна досить непогано заробити. Заради журналістського експерименту вирішила здати три винні пляшки і кілограм старих газет.

Пунктів прийому у Львові не так багато, вони непримітні та заховані у дворах. В один з них я і понесла скляну тару. Але виявилось, винних пляшок не приймають. “У пошані” пивні та горілчані. За пивну дають від 20 до 40 копійок, за горілчану — 20. А от за пляшку з-під шампанського лише 15. Приймають і бляшанки з-під пива та напоїв, по 10 копійок за штуку. Найменш дешева — улюблениця всіх алкоголіків — “чекушка”. За неї дають лише 5 копійок. Ці розцінки відомі постійним “клієнтам”, а для новачків на дверях при вході висить великий плакат з видами пляшок і ціною. До речі, мити тару не потрібно, достатньо лише вилити останні крап­лі алкоголю.

“Якщо добре пошукати, то за день можна заробити 10-15 гривень. Найбільш “врожайні” місця — студентські гуртожитки та маленькі продуктові магазини. Біля них завжди багато тари, особливо після вихідних. Але тут шалена конкуренція. Місто поділене на певні зони. Не можна збирати пляшки на чужій території, можуть побити. У дворах будинків “працюють” двірники. Чужаку туди зась. Це їхня територія і відповідно всі пляшки теж їхні”, — поділився секретами “бізнесу” місцевий мисливець за тарою Іван.

Іван — безхатченко, йому десь під п’ятдесят років. Вважає себе “санітаром” міста. Каже, що робить добру справу для Львова. “Ви навряд чи побачите вдень пляшку, яка валяється у парку чи стоїть біля смітника. На “роботу” ми виходимо вранці — годині о 7-8-й і збираємо все, на чому можна заробити. Ми очищуємо місто”.

Макулатуру здавати вигідніше. І конкуренція тут менша. У пункті мені пояснили, що прий­мають папір по 2 гривні 30 копійок за кілограм. Вид значення не має, головне, щоб стос був зв’язаний або складений у коробку. Кажуть, найчастіше паперовий непотріб приносять або школярі, бо “так сказали у школі”, або пенсіонери. Вони зазвичай здають старі газети, щоб заробити на хліб чи дотягнути до пенсії.

Біля входу помічаю пенсіо­нерку Марію Романівну, яка тримає в руках картонну коробку макулатури: “Живу неподалік, час від часу приношу сюди макулатуру. Здам 3-4 кілограми, і маю кілька гривень на продукти. А якщо знайду кілька пляшок, то ще плюс 1-2 гривні. Особливо цінні ці кілька гривень в останні дні перед пенсією. За старі газети можна хліба купити”, — каже пенсіо­нерка.

Ініціатива Києва здавати пакети львів’янам не до душі. “Де ж це знайти той кілограм? “Кульки” дуже легенькі. Та й у побуті дуже потрібні”, — кажуть у пункті прийому.

Тож за кілограм старих газет мені заплатили 2 гривні 30 копійок. А от пляшок з-під вина так і не прийняли. Я їх там залишила. Приймальник сказав, що вони підуть хіба що “на бій”. Тому розбагатіти на вторсировині не вдалося. Але заплатити за квиток у трамваї вистачило.

Фото автора