“Кожну копійку, яку заощаджую, відкладаю внучці на навчання”...
Письменник і літредактор Валерій Терзі з Нікополя після смерті доньки, самотужки виховує 16-річну онуку Анастасію.
“Шановні френди! Звертаюсь до вас по допомогу. Не лякайтеся, матеріальної допомоги не проситиму — мені потрібна робота, бо внучка пішла до 11-го класу, і мені доведеться її навчати у вузі, а для цього потрібні кошти, - написав на своїй сторінці у “Фейсбуці” 68-річний Валерій Терзі з Нікополя, що на Дніпропетровщині. - Ті, хто знає мене давно, пам'ятають, що у січні 2013 р. померла моя менша донечка Олеся, яка залишила мені внучку Анастасію. Батькові вона не потрібна, аліментів чи будь-якої іншої допомоги від нього не маємо і не чекаємо...”.
Ми вирішили дізнатися більше про пана Валерія, і спробувати допомогти йому з роботою. Закликаємо відгукнутися усіх небайдужих!
“Після смерті доньки, дружина втратила пам'ять, тому мені довелося залишити університет, де викладав, - читаю далі повідомлення пана Валерія. - Як розумієте, на одну пенсію не дуже порозкошуєш. Та ось раптово захворів, витримав дві складні операції на нирках. У квітні 2015 р. - ще одна операція. Зараз почуваюся добре і готовий приступити до роботи. Що можу? Редагувати наукові статті, дисертації...”.
Пан Валерій уже завершив свій роман “Між двох революцій”. Львівське видавництво “Кальварія”на своїй сторінці у ФБ, “обізвало” мене письменником, - усміхається чоловік. - А коли прочитали уривки з мого роману, додали ще й ”талановитий письменник”. Тільки грошей на видання своєї книги я, на жаль, не маю. Роман присвячено 100-річчю жовтневого перевороту”.
Поміж хатньою роботою, яку виконує сам, встигає писати ще й твори. “Кухня. Через стінку крутиться пральна машинка. Вільна хвилинка — побіг до комп'ютера, - веде далі пан Валерій. - Та більшість часу доглядаю за хворою дружиною. Настя добре навчається. Мріє вчитися у Києві на факультет журналістики. Кожну копійку, яку заощаджую, відкладаю їй на навчання”.
