Мама щодня підкручує доні… дротики у голові
Дитині провели унікальну операцію для збільшення черепа.
В Алевтини Приходько рідкісна хвороба, яку не відразу змогли розпізнати лікарі. Через патологічні особливості черепа головний мозок крихітки не мав можливості рости. Батьки знайшли за кордоном клініку, де доньці дали надію на повноцінне життя. Малечі провели складну операцію, вставивши в голову металеві конструкції для розширення черепа. Зміни у стані здоров’я дитини не забарилися.
Під час вагітності перехворіла на грип
Аля — менша донечка в сім’ї Юлії та Анатолія Приходьків. Старша доця Дана народилася цілком здоровою. А коли жінка завагітніла вдруге, то, зізнається, від початку до кінця їй було дуже погано. Ще й на грип перехворіла…
Коли нарешті донечка народилася і Юлі показали немовля, від побаченого жінка була в шоку.
- Доня народилася з таким великим лобом, що аж очі не могли відкритися, — згадує мама. — Відразу було зрозуміло, що з дитинкою біда.
І посипалися медичні «клейма», від яких паморочилося в голові: синдроми Фразера, Пфайфера, Дауна…
- Усі ті страшні діагнози нам ставили без проведення генетичного аналізу, — обурюється Юлія. — Коли Алі було півтора року, ми поїхали до Львова і там провели обстеження. Генетичний аналіз зняв з дитини ті страшні синдроми. Почали шукати, як можна доні допомогти.
Мама засіла в Інтернеті. Тепер знала, що шукати: дисплазія обличчя та черепа, краніостеноз. Це теж непроста патологія. У немовлят при народженні між кістками черепа є «м’які» шви, за рахунок чого відбувається ріст голови й, відповідно, мозку. У дитячому черепі більше сполучної тканини, ніж у дорослих. Вона утворює тім’ячка: переднє (лобове, найбільше), заднє (потиличне) і два бічні. З віком відбувається поступове окостеніння швів. А в Алевтини цей процес почав відбуватися зовсім інакше. Кістки черепа відразу міцно зрослися! Лоб став великим, а потилиці фактично не було…
Операція тривала чотири години
Коли дізналася, що в Києві є інститут, де при вчасному скеруванні можна було б дитині зробити надрізи в черепі і завдяки цьому «моделювати» його форму, «вивільнивши» мозок, розплакалася. На той час Алі було два рочки, а приймали на лікування лише малят до року. Чому їх у столицю вчасно не скерували? Тоді жінка звернулася у клініку в Мінську — теж відмовили, налякавши бідолашну маму, що вже надто пізно. І тоді, попри складну політичну ситуацію і війну з Росією, наважилася поїхати на консультацію до Москви.
- Ми розуміли, що потрібно робити операцію, інакше дитина помре, — каже мама. — Бо зрощені кістки черепа не давали можливості розвиватися мозку, дитина погано росла і набирала вагу. Фізично почала відставати від однолітків. Хоч навчилася і ходити, і говорити, і сама їсти. У три роки і три місяці мала зріст 79 сантиметрів і важила 8,5 кілограма (як здорове 8-9-місячне маля. — Авт.). При цьому декламувала вірші і танцювала!
Зібрати гроші на дорогу операцію (22 тисячі гривень) допомогли добрі люди.
17 серпня вже були в Науково-дослідному інституті нейрохірургії імені академіка Бурденка.
Операцію Алі робили на Спаса, 19 серпня. Вона тривала чотири години. Дівчинці «розшили» черепну коробку, розрізавши шви, і встановили в голову металеві конструкції — дистрактори (розширювачі черепа).
Почала краще рости й набирати вагу
Тепер головне завдання було для мами — щодня зранку і ввечері викруткою підкручувати дротики, що нейрохірурги з голови вивели назовні. З їх допомогою розширювався череп.
- Отоді стало страшно, — щиро зізнається жінка. — Бо шкіра до тих дротиків приростає, крутиш — кров іде. Як їхали з Москви додому, то ходила по вагону, простирадла в людей позичала, бо не знала, як ту кров спинити.
Аля поступово звикла до мусової «процедури» й почала сама приходити підкрутити дротики. Навіть вивчила те важке й страшне слово — «дистрактор». Результат не забарився. Дівчинка відразу зробилася спокійнішою, адже перестала боліти голова. У неї взагалі не було потилиці, а тепер ззаду голівка помітно округлилася. Мала здоровенний лоб, що аж нависав над очима, нині деформація майже непомітна…
Попереду ще дві операції. Перед новим роком Алі мають у Росії знімати дистрактори. Третя операція буде зі зближення очей, аби обличчя набуло природної форми.
“Розуміємо, це складна операція, але мусимо на неї зважитися. Бо наші люди жорстокі, неадекватно реагують на не таких, як самі. Якось підходить одна мамочка: «А чому ви пірсинг дочці зробили на голові?». Нікому твоя біда не потрібна…”, — зітхає Юля.
Фото автора. Луцьк
