На порозі масових епідемій

Лише 30% українських дітей вакциновані проти кору, 10% — проти гепатиту В і 3% — від дифтерії, кашлюка і правця. Навіть у Конго, Афганістані, Нігерії та Іраку контроль за інфекціями — кращий, ніж у нас.

Торік у нас зафіксували два спалахи поліомієліту — небезпечної інфекції, що викликає пожиттєвий параліч. Попри те, що уряди Канади і США посприяли відновленню національної програми вакцинації від поліо (безкоштовна вакцина була доступна у всіх областях України), лише 39,5% діток, народжених у першій половині 2016 року, отримали щеплення від поліомієліту (серед дітей віком до 1,5 року — 44%).

Через антивакцинальну кампанію, яка розпочалася сім років тому, та хронічне недофінансування Національної програми імунізації протягом останніх двох років забезпеченість вакцинами була на рівні 25-30% від загальної потреби на рік. Зараз Україна забезпечена імунобіологічними препаратами на 91% (по регіонах — на 80%). До кінця листопада мають довезти вакцини проти гепатиту В, до середини грудня - для профілактики кору, паротиту і краснухи, до кінця року - п’ятивалентну проти дифтерії, правця, кашлюку, поліомієліту і захворювань, спричинених Haemophilus типу b.

Та це не гарантує, що 90-95% українських дітей (а саме стільки потрібно для створення колективного імунітету) отримають всі необхідні щеплення. Чимало батьків переконані: вакцини в Україні неякісні, часто дають ускладнення і можуть навіть призвести до летальних наслідків. “У моїх сусідів дитина померла від щеплення”. “Троє моїх старших дітей щеплені — хворіли і хворіють. Четверте не має жодної, навіть БЦЖ, і у вісім місяців — навіть натяку на хворобу!”. “Мало не зробила свого сина калікою. Після вакцинації від поліо жваве дитинча перетворилося на паралізоване худюще створіння. Видряпалися, хоча ніхто не пояснив нам, що то було, і у медкарту, звичайно, також нічого не записали”. Соцмережі рясніють подібними “страшилками”. За кожним таким постом - історія реальних людей, які не довіряють не так вакцинам (у всьому цивілізованому світі вакцинують дітей, у країнах ЄС вакциновано 98% дітей — проти цього аргументу не попреш), як медикам.

“Моя старша донька (їй — десять років) має всі щеплення. Молодша (їй — 1,5 року) — жодного, - розповідає львів’янка Наталя Ярчук (жінка перебуває у відпустці з догляду за дитиною). - Не вакциную її, бо нас перевели у дорослу поліклініку, і дітьми займається вже не педіатр, а сімейний лікар. Я з цією пані давно знайома. Викликала її на дім, коли мала ГРВЗ і треба було відкрити лікарняний. Докторка прийшла з вулиці, не роззулася, верхнього одягу не зняла. Навіть рук не помила! Послухала мене стетоскопом і давай очима водити, натякаючи на грошову винагороду. Як можу довірити їй свою дитину? У випадку виникнення ускладнень, ця людина не буде ні за що відповідати”. Жінка й сама не щеплена, бо з дитинства була алергіком. Каже, це не завадило їй зберегти здоров’я — на серйозні недуги ніколи не хворіла.

“У моєму оточенні є кілька родин з 2-3-річними дітьми — ровесниками моєї доньки. І вони їх не щеплять. Дорослі, освічені, забезпечені люди! Посол Канади (на зустрічі з пресою. - Авт.) розповідав, що лише Україні так важко було подарувати вакцину, вироблену підприємством, який заснував інститут Пастера, - інститутом, де винайшли вакцину від дифтерії, правця, туберкульозу, поліо­мієліту, інститутом, вісім вчених якого - лауреати Нобелівської премії. Якість цієї вакцини в Україні обговорювали майже рік! При тому, що у нас немає навіть лабораторії, де можна розкласти цю вакцину на складові, не кажучи про те, що можемо самі виробляти такі препарати, - обурюється кореспондент “1+1”, молода мама Ірина Маркевич. - Італійський професор (що також був присутній на зустрічі. - Авт.) взагалі не міг зрозуміти, як таке може бути, що у країні з розгалуженою медичною системою, академіками, професорами взагалі може обговорюватися питання, чи потрібно щепити дітей. “Даєте дітям воду, їжу, одяг, то чому не даєте вакцин?” - дивувався італієць. Його британський колега зауважив: у Києві майже кожен має смартфон, а то й два. Не міг зрозуміти, як сучасна людина зі смартфоном та інтернетом не може для себе з’ясувати, чи варто захищати свою дитину від смертельно небезпечних інфекцій, від яких не існує лікування”.

“Зараз модно відмовлятися від вакцинації. Це як бути веганом. Довго вивчала питання вакцинації, і мене, як і інших батьків, лякали новини про ускладнення (хоч вони й поодинокі). Але не менше лякали правець, дифтерія, туберкульоз і гепатит. На дифтерію перехворів знайомий — ледь виборсався, бо хвороба мала важкий перебіг. У ще одного знайомого діти підчепили кашлюк. Щеплені не були. Три місяці по ночах кашляли аж до блювоти. Тому вирішила, що своїх дітей буду вакцинувати. Старшого сина — строго по календарю, молодшого — з невеликим зміщенням графіка, - ділиться власним досвідом піар-менеджер Марія Кащенко. - Звичайно, дитина не повинна мати алергій. Щонайменше за місяць до вакцинації не має хворіти на інфекційні захворювання. Перед вакцинацією малі здають розгорнутий аналіз крові і проходять медогляд у педіатра. Вакцини купую сама — французькі або бельгійські. Щеплення робимо у приватній клініці — там не треба стояти у довгих чергах і контактувати з хворими, та й ставляться лікарі до своєї роботи більш відповідально. Одне щеплення (у вартість входять сама вакцина, огляд у педіатра і аналізи) обходиться у середньому 700 гривень”. Жінка зізнається: перед вагітністю і сама робила щеплення від краснухи (краснуха, якщо мама контактує із нею вперше, — смертельно небезпечна для дитини, що перебуває в утробі).

“Батьки, які відмовляються від вакцинації, позбавляють своїх дітей захисту від небезпечних інфекцій, - каже авторитетний лікар-педіатр вищої категорії, к.м.н., завідуючий діагностичним дитячим відділенням Львівської обласної інфекційної клінічної лікарні Ігор Гайдук. - Вакцина стимулює виробництво антитіл (білкових структур, які організм продукує у відповідь на антигени, чужорідні речовини, що потрапляють до крові, лімфи чи тканин, і які знищують або нейтралізують потенційно небезпечні з них. - Авт.). Ці антитіла виробляються у спокійній обстановці, коли дитинка — здорова, має міцний імунітет (ось чому хворих на інфекційні захворювання дітей не щеплять — чекають, коли одужають). У такий спосіб організм готується до боротьби з вірусами та бактеріями, з якими може мати контакт у майбутньому. Може бути таке, що дитині — десять років, ніколи ні на що серйозне не хворіла, і батьки думають: “А навіщо її вакцинувати?”. Скажу так: те, що дитина не хворіла, - це просто удача. Якби мала, наприклад, контакт з кров’ю людини, інфікованої гепатитом В, то вже би могла захворіти. Просто такого контакту не було. Якщо завдяки вакцині антитіла вироблені, не означає, що інфікування не відбудеться, але токсини, які виділяє патоген, будуть відразу нейтралізовані, а не потраплять разом із кров’ю до органу-мішені та знищать його. Батьки можуть апелювати: зі 100 нещеплених від поліо дітей, які захворіють на поліомієліт, лише одну паралізує. Але яка мама хоче, щоб саме її дитина стала тією однією? Поцікавтеся, хто виробник вакцини, в яких умовах зберігалася, просіть лікаря оглянути дитину перед щепленням — маєте на це право. Незначне підвищення температури тіла після вакцинації, слабкість, поганий апетит — це нормально, бо організм виробляє захист від конкретної хвороби. Ускладнення після вакцинації виникають вкрай рідко, і часто вони взагалі не пов’язані зі щепленням (наприклад, дитина додатково інфікувалася вірусом грипу у той час, коли її організм був зайнятим виробленням антитіл до дифтерії. - Авт.)”.

• Одна дитина кожні 20 секунд помирає у світі від інфекцій, яких би можна було уникнути завдяки щепленням (за даними ЮНІСЕФ — організації, яка постачає вакцини для 60% дітей у світі, зокрема для України).
• 30 — стільком інфекційним захворюванням можна запобігти завдяки вакцинації (дитина може захворіти, але недуга не матиме важкого перебігу).
• 19% - стільки батьків готові вакцинувати своїх дітей (згідно із соцопитуванням, проведеним громадською організацією “Батьки за вакцинацію”).