А до кави – Джиммі Хендрікс!

Завсідники культового кафе на вулиці Вірменській офіційно відсвяткували “друге народження” закладу: тут відбувся літературно-музичний вечір (сейшн), присвячений Дню заснування Республіки Святий Сад. Для тих, хто ще не знає: Святий сад - колишній монастирський сад позаду костелу кармелітів босих (нині - церква Архістратига Михаїла на вулиці Винниченка). Тут у 1960-70-і роки збиралася неформальна тусовка львівської молоді, зароджувався рух хіпі у Львові, який потім став відомий на весь тодішній СРСР і навіть за кордоном. Кафе на Вірменській було невід’ємною складовою культури неформалів. Без засідання на Вірменці вони не уявляли собі і дня, а невтаємничена публіка приходила у цю кав’ярню, як у музей...

Після зміни власника і ремонту кафе на Вірменській, яке має майже 40-річну історію, оновилося, але не втратило легендарного андеґраундно-дисидентського шарму. Стара гвардія схвально сприйняла новий “лук” закладу. Тим більше, що нова креативна команда зберегла неформальний імідж «Вір­менки» і зробила її сучасним мистецьким простором, місцем зустрічей богеми. Тож на першому сейшні ніде було яблуку впасти, незважаючи на те, що на вулиці періщив рясний дощ. 48-ми прожитих років як не було: старі друзі знову насолоджувалися кавою і “до кави”, згадували славетне минуле, читали власні вірші і прозу. Президент Республіки Святий Сад, відомий письменник і львовознавець Ілько Лемко розповів про “незнищенність духовної оболонки” цієї спільноти. Він, до речі, готує вже третє перевидання своєї книги “Львів понад усе”, де детально розповів про Святий Сад, створення музичного гурту “Супервуйки”, де був фронтменом, та загалом атмосферу тих років.

Спогадами поділився засновник руху хіпі в Україні і “візитівка” «Вір­менки» Алік Олісевич. Нагадав, як великими компаніями їздили на молодіжні фестивалі, як радянська міліція забирала молодь лише за те, що та сиділа на бордюрі і пила каву. А от тепер саме цю традицію “бордюрної кави” запропонувала запровадити арт-менеджер «Вір­менки» Настя Зайцева. За порадою “старої гвардії” тут з’явився ретро-фотовернісаж із портретами тусовки “з тамтих лят”. У Республіці Святий Сад не було різниці, чи ти дитина великого начальника, чи бідний студент — усіх об’єднував дух свободи і любов до рок-н-ролу. Тодішньою «Вірменкою» і досі цікавляться багато творчих людей з України та з-за кордону. Так, розповідав Алік, в Англії збираються знімати фільм про «Вір­менку», знімати сюжет приїжджало угорське телебачення, а письменник Андрій Курков отримав пропозицію від австрійського видавництва написати документальну книгу про дух «Вірменки» та «садівців».

На вечірці було про що згадати... Так, один із авторів альманаху Валера Звьоздний прочитав гумористичну поему “Кульпарківська, 95”. Іванка Писаренко на псевдо “Сюзі” нагадала, як вона колись грала на гітарі, як Сюзі Кватро, і била ментів, “бо це викид адреналіну”. “Людина світу” Сашко Чайка розповів, що колись на «Вірменці» відві­дувачі самі варили собі каву на піску. З рук не сходила літературна гордість «вірменківців» — три томи альманаху “Хіпі у Львові”. Редактор і видавець Іван Банах — представник молодшого покоління, але ментально разом із ветеранами львівського хіпі-руху. “Республіка Святий Сад має один фермент — хіпесовий, — який відрізняв її від інших тодішніх “пацанячих” компаній, - розповідав Іван Банах. - Хіпі-рух у Львові не вмер! Він існує, зокрема, і в літературному вимірі”. Власне одним із елементів оновлення інтер’єру «Вірменки» є книжкова полиця. Тут можна придбати такі львівські бестселери, як «Львівська гастроль Джиммі Хендрікса» Андрія Куркова, альманах «Хіпі у Львові» та інші. Музичну частину вечірки взяло на себе молоде покоління — музиканти гурту «ПашКо Бенд». Весело і затишно було усім...

А у п’ятницю, 21 жовтня, о 18.00 на Вірменській знову літературна зустріч - відбудеться передпрем’єра роману відомого українського письменника Андрія Куркова «Шенгенська історія». Вхід вільний, але організатори попереджають, що кількість місць обмежена! “Шенгенська історія” розповідає про долю молодих литовців, які, зрадівши “безвізу”, відправились шукати щастя в Західній Європі. Андрій Курков розпочав роботу над цією книгою у 2012 році, але перервався майже на два роки на Євромайдан і війну. Роман дописав влітку цього року.

Фото Тараса Бовта