«Європейці повинні хоча б раз у житті приїхати до Кенії»

Ніхто ще з такою легкістю не вибудовував акробатичні піраміди, як африканські гості Kenya Boys, які гастролюють у Львівському цирку. Ці хлопці володіють давніми африканськими традиціями поводження з вогнем. І знають, як за кілька хвилин підняти настрій усім довкола. Перед цією чудовою сімкою не встояло навіть прискіпливе журі Міжнародного фестивалю артистів цирку у Монте-Карло. «Усе просто, — пояснюють свій успіх кенійці. — У нас енергія била через край. Судді піддалися потужній енергетиці самої Африки».

«Ми вже сім років гастролюємо разом з цирком, — розповів один із артистів Kenya Boys Бенсон Мвангі. — А починалося усе з розважальних програм і вечірок. У готелях та на різноманітних прийомах ми дивували глядачів гімнастичними вправами, акробатичними стрибками через скакалку і навіть фокусами. А от на змаганнях ніколи не виступали. І тренувалися зазвичай на пляжах. У Кенії люблять акробатику. Багато дітей прагнуть навчитися трюків і згодом виступати у шоу. Але як спорт гімнастичні види не є привабливими серед молоді. У нас спорт номер один — це легка атлетика, особливо біг на довгі дистанції. Чимало рекордів та олімпійських перемог у тих дисциплінах, де потрібна витривалість, належать кенійцям. А ще у нас полюбляють хокей з м’ячем та волейбол».

«У Кенії цирк не надто популярний: далеко не всюди і не завжди можна побачити у нас циркові вистави. Ми ж з хлопцями мріяли про те, аби не тільки розвивати наше мистецтво, а й показати його всьому світу, — згадує Діксон Кайнгу. — Кенійський цирк відрізняється від європейського передусім тим, що у нас заборонені будь-які програми за участі тварин. Дресура у нас вважається насиллям над тваринами. Люди мають можливість подивитися на диких тварин у природі. А завдяки гімнастам, клоунам та африканським магам циркові програми не стають менш насиченими і різноманітними».

Kenya Boys зривали овації у багатьох куточках Земної кулі. Та назвати свою улюблену країну хлопці поки не готові. «У кожній країні, де гастролюємо, ми залишаємо часточку свого серця, — переконує Бенсон Мвангі. — Я не можу виділити якусь одну серед тих, де нам пощастило побувати. Кожен земний куточок цікавий по-своєму. І в кожному ми зустрічали світлих і гостинних людей. Публіка всюди приймає нас тепло. Я почуваюся щасливим кожен раз, коли виходжу на арену. Україна також мила країна. Ми вперше приїхали до вас і в наступні місяці з насолодою відкриватимемо для себе усі принади вашої землі».

«Мені здається, моєю улюбленою країною могла би бути Німеччина, — опустивши очі, підтримав розмову скромний хлопчина Матано Чай. — Щоправда, там я ще ніколи не бував. Але у Німеччині працює мій брат. І його розповіді щоразу викликають у мене все нове й нове захоплення. Тому мої мрії також пов’язані з цією країною».

Щодня світ дарує кенійським акробатам стільки дивовижних відкриттів, що за домівкою сумувати якось не доводиться. «Та разом з тим, Кенія прекрасна. Європейці обов’язково повинні хоча б раз у житті приїхати туди, — наполягає Діксон Кайнгу. — У нас цікаві традиції, з якими ми готові знайомити всіх охочих. Краєвиди, від яких неможливо відвести очей. І багато тварин, які у природі живуть поряд з нами і яких ви більше ніде так зблизька не побачите. Та, мабуть, найкраще, що є в Кенії, — це люди. Кенійці раді кожному гостю і зустрічають його як найкращого друга. Можливо, тому Кенія не скаржиться на відсутність туристів: з кожним роком до нас приїздить усе більше і більше людей».

«У Кенії доволі різноманітна кухня, — з насолодою закотив очі Бенсон Мвангі. — Та найулюбленіша наша страва — угаді, у вас це називається манкою. Ми манку можемо їсти постійно — як окрему страву, так і разом з іншою їжею. А ще у нас полюбляють джапаті — хліб, який випікають з кукурудзяної муки. І кідері — кукурудзу з бобами».