Передплата 2024 «Добре здоров’я»

Рестайлінг «Вірменки»

Кава тут найсмачніша і найдешевша в історичному центрі Львова — 19 гривень.

Своєрідною сенсацією цьогорічного 10-го фестивалю «На каву до Львова» стало визнання найкращою кав’ярнею старої доброї “Вірменки”. Після зміни власника і ремонту це кафе, яке працює вже майже 40 років, оновилося. Журналіст “ВЗ” прочитала у соцмережах різні рефлексії з цього приводу і навідалася у цю кав’ярню - подивитися, чи не зник її колишній андеґраундно-дисидентський дух. Адже пам’ятаю, колись ми просиджували тут ще студентами. Давно не заходила сюди, бо у місті різних кав’ярень - до кольору до вибору…

…Переступаю поріг «Вірменки». Справді, досить незвично виглядають стелажі із численними наливками, які займають велику площу стіни за прилавком. Але більша частина інтер’єру, попри реставрацію, залишилася такою ж, як і колись. Ті самі темні дерев’яні меблі, цегляні стіни, склепіння. Що приємно - власники зберегли традиційний для «Вірменки» спосіб кавоваріння - у турці, по-східному. Варять її на «пісочниці» ще радянського зразка, а кавомолка тут також раритетна - величезна. Залишилася тут працювати і колишня співвласниця - пані Ліля. Вона вже стала візитівкою цього закладу. Кава тут справді найсмачніша у Львові. Та й ціна демократична - 19 гривень.

Ще одна легенда «Вірменки» - засновник руху хіпі в Україні Алік Олісевич. Його часто можна зустріти у цьому кафе. З Аліком розмовляємо про історичні метаморфози кав’ярні і про те, чи подобається йому новий вигляд старовинного закладу.

«Більше тридцяти років ми збиралися у «Вірменці» неформально, - пригадує Алік Олісевич. - Це був львівський андеґраунд, усі рухи якого радянська влада намагалася припинити. Бувало, міліція приїжджала і забирала молодь лише за те, що та сиділа на тротуарі і пила каву. Однак у 90-х з’явилося багато різних закладів - «Вавілон», «Лялька», «Дзиґа» тощо. Фактично «Вірменка» до 2008 року стояла напівпорожня. Багато її колишніх завсідників повиїжджали за кордон, дехто помер. У 2008-му ми вирішили відсвяткувати День Республіки Святий сад (Святий сад - зелена територія монастирського саду позаду костелу Кармелітів босих, нині церква Архістратига Михаїла на вулиці Винниченка. Тут у 1960-70 роки збиралася неформальна тусовка львівської молоді. - Авт.). Зібралися у Святому саду, а потім пішли у «Вірменку». Відтоді у кав’ярні почалося більш насичене громадське життя, почали приходити давні знайомі - хіпі, фотографи, художники, музиканти. Тоді ж ми почали працювати над першим випуском альманаху «Хіпі у Львові». «Вірменка» почала оживати… У 2012 році ми усі злякалися, коли кафе закрили на ремонт. Але, на щастя, інтер’єр не змінили. Коли почався цьогорічний ремонт, також поповзли чутки, що тут зроблять сувенірну крамничку, повністю знищать дух «Вірменки». Але мені зателефонували молоді люди, арт-менеджери із нової «Вірменки», і попросили порадити, яким би наше середовище хотіло бачити оновлене кафе. Був приємно здивований. Запропонував ряд цікавих моментів, щоб залучити молодих відвідувачів і туристів, які цікавляться історією кав’ярні. Адже відомості про «Вірменку» є і в закордонних путівниках. Я порадив зробити стенди з раритетними фотографіями тусовки 60-70-х. Запровадили такий сучасний європейський прийом, як «підвішена кава» (коли кожен охочий може оплатити і залишити каву для будь-кого, хто не має грошей). Тепер тут є дошка, де позначають іменні кави та вільні - для будь-кого. Також порадив зменшити кількість поличок із наливками, натомість виділити полички для книг. Тепер тут продають такі львівські бестселери, як «Львівська гастроль Джиммі Хендрікса» Андрія Куркова, альманах «Хіпі у Львові» тощо. Також у планах - робити творчі зустрічі з музикантами, письменниками та іншими творчими людьми. Перша така зустріч відбудеться 12 жовтня, коли будемо святкувати День Республіки Святий сад. Запросили Андрія Куркова, який із задоволенням відгукнувся».

«У нас від початку була ідея відтворити стару «Вірменку», якою вона була майже сорок років, і в той же час зробити її сучасним мистецьким простором — дати можливість молодим художникам, фотографам, хіпі, музикантам мати своє місце зустрічей, - розповіла «ВЗ» арт-менеджер кав’ярні Анастасія Зайцева. - Ми почали спілкуватися з Аліком, іншими завсідниками «Вірменки», щоб відтворити той дух. Ще не встигли все реалізувати, бо працюємо тільки місяць у відреставрованому приміщенні. Крім літературних зустрічей, про які розповів Алік, збираємо пропозиції від осередків, які би могли тут влаштовувати цікаві зустрічі. Наприклад, зустрічі філософського клубу, соціологічного клубу тощо. Плюс - музичні вечори, сейшени, невеличкі акустичні концерти. До кінця року зробимо фотокаталог - роботи львівських фотографів різних років на тему «Вірменка і люди Вірменки». Там будуть брати Гадюкіни, Ілько Лемко та багато інших. Ці знимки досі ніде не були представлені. Також планується робити експозиції сучасних авторів на теми «Вірменки» і кави».

«Цінова політика у нас демократична, - веде далі Анастасія Зайцева. - Кава у турці коштує найдешевше з усіх закладів, розташованих в історичному центрі Львова. Бо усі пам’ятають, які ціни були тут раніше, і ми не хочемо розчаровувати наших гостей. При цьому якість кави аж ніяк не втрачається».