Бар’єрний риф на місці колишнього моря

Перші дослідники Подільської височини вважали ці пагорби згаслими вулканами, місцеві жителі називали «могилками», а мандрівники порівнювали тутешні пейзажі із краєвидами на Місяці. Лише наприкінці дев’ятнадцятого століття було достовірно встановлено походження мальовничих скелястих пагорбів — це викопний бар’єрний риф. Вісімнадцять мільйонів років тому об схили рифу розбивались морські хвилі, а сьогодні тут ростуть духмяні трави, ховають свої таємниці вікові ліси, люди будують будинки, оточені різнокольоровими клаптиками сільськогосподарських угідь. Історія походження Подільських Товтр (саме так називають цей комплекс давніх рифів) нагадує казку.

Подільські Товтри простягаються з північного заходу на південний схід від смт Підкамінь, що у Львівській області, через Тернопільську і Хмельницьку області до долини річки Дністер більш ніж на 150 км. Ланцюжок із витягнутих масивів Головного пасма та супроводжуючих його конусоподібних пагорбів — так званих бічних товтр, виразно виділяється у рельєфі Поділля, утворюючи особливий краєвид. Головне пасмо піднімається над м’якими хвилями Подільської височини в середньому на сто — сто двадцять метрів. Бічні товтри дещо нижчі — їх відносна висота не перевищує тридцяти — сорока метрів. Вервечку колишніх рифів тепер розділяють ліві притоки Дністра, формуючи глибокі каньйони та ущелини. У таких місцях відслонюються високі скелі, розкриваючи внутрішній світ древнього рифу, — і майже неможливо повірити, що тут колись було море…

Натхнення Франка та безкрайні глибини Вікнин

Вузькою стежкою, минаючи поля та затишні будиночки села Яруга, виходжу на край уривчастого берега Дністра. Уздовж дороги, серед килиму трав та різнобарвних квітів, трапляються уламки вапняків. Із наближенням до річки кількість та розміри розсипаних каменів збільшуються, а над водою, де Дністер робить крутий поворот, нависають білі вапнякові скелі, об’єднані в гостру піраміду. Освітлені сонцем «башти» та «зубці» чітко виділяються на фоні більш древніх шаруватих відкладів Подільської височини, нагадуючи кремові троянди на виконаному часом торті. З боку річки скелясті пагорби виглядають найбільш мальовничо, вінчаючи позмінно то правий, то лівий береги Дністра від Яруги до Бакоти. В геологічній та географічній літературі такі окремі пірамідальні пагорби називають товтрами.

Сама назва «Товтри» (проте вже з великої літери) охоплює увесь комплекс викопних рифових побудов, розташованих у межах Подільської височини на заході України. Рифи раннього сармату — товтри, супроводжують більш древній бар’єрний риф, сформований протягом пізнього бадену (середній міоцен, неогеновий період). Унікальність цих споруд не лише у їх незвичному походженні, а й у добрій збереженості у сучасному рельєфі Поділля.

Незвичні обриси Товтр завжди приваблювали дослідників природи Подільського краю. Свого часу тут працювали українські, польські, російські науковці, оскільки Поділля в силу історичних подій протягом багатьох років входило до складу різних держав. Найбільш докладний та проникливий опис вапнякових пагорбів, розташованих у долині річки Збруч, знаходимо у працях відомого українського вченого-географа Степана Рудницького: «А найбільше привертають увагу та різко виділяються серед одноманітного подільського ландшафту живописні форми Товтр, особливо коли дивитись на них із заходу. Величезний, декілька метрів заввишки скельний поріг, що тягнеться вдалечінь, вузькі, наче каблук, скелясті півострови, могутні, ніби нагодовані скелями пагорби, глибокі долини — одне слово, мініатюрний гірський пейзаж, перенесений на рівнину…».

Західні схили Товтрових пагорбів нагадують стіни середньовічних замків. Окремі групи скель навіть отримали свої назви, наприклад, «Скелі Франка», що розташовані у межах території природного заповідника «Медобори». Разом із співробітниками заповідника вузькою стежкою серед кущів глоду та барбарису підходжу до підніжжя білих кавернозних вапнякових скель. «Саме тут шукав натхнення український письменник, поет та громадський діяч Іван Франко, коли приїжджав на Поділля у 1883-1885 рр. Подивіться, яка чудова панорама відкривається із вершини пагорба», — розповідає нам Уляна, науковий співробітник заповідника. І справді, вдалині видніються прямокутники полів, розділені стежками та доріжками, виблискує на сонці срібна поверхня ставка, поволі загортаються у легку димку садочки та темно-зелений ліс... Від Франкових скель доріжка веде до бічних товтр — скелястих пагорбів, що наче острови підіймаються серед ріллі. На початку червня схили товтри Гострої вкриваються світло-рожевим мереживом із тендітних квітів. У цей період цвіте легендарна біблійна рослина — ясенець білий, більш відома як «неопалима купина». Ясенець здатний інтенсивно виділяти велику кількість ефірних речовин, і якщо до квітки піднести вогонь, вона на мить загоряється. До ніжних квітів дуже хочеться доторкнутись, проте робити цього не варто — рослини можуть викликати опіки шкіри, які важко загоюються.

Неподалік товтри Гострої розташовані два невеличкі, округлої форми озерця карстового походження. Навіть у літню спеку вода в них крижана, чиста та прозора, як скло. Взимку озера не замерзають і виділяються серед заметених снігом полів, нагадуючи сині вікна на стіні білого будинку. Озерця так і називають — «Вікнини» або «Вікна». Місцеві жителі розповідають легенди про безкрайні глибини Вікнин. У далекому минулому привів пастушок коней напитись води, а вони впали і зникли десь на глибині. А через декілька днів тварин знайшли у річці Збруч, що протікає за багато кілометрів від озер. Також кажуть, якщо в одну водойму запустити рибину, то через деякий час вона перепливе до іншої. У такі історії досить складно повірити, проте чим більше вдивляєшся в безодню води, тим правдоподібнішими здаються міфи.

Таємниці гори Бохіт

Природний заповідник «Медобори». На світанку йдемо на екскурсію до найвищої точки заповідника — овіяну легендами гору Бохіт (413,9 м), розташовану в долині річки Збруч. Трави ще вкриті краплями роси, ліс дихає туманом, а неподалік стежки на мить завмерла тонконога сарна та налякана нашими голосами, зникла за деревами. У минулі часи тут знаходився язичницький культурний центр, поселення якого поблизу гір Бохіт, Звенигора та Говда формували специфічний трикутник. У середині XIX ст. у річці Збруч знайдено скульптуру давньослов’янського бога Світовида (оригінал тепер знаходиться в історичному музеї Кракова). За даними архео­логічних досліджень, святилище дохристиянського бога знаходилось на вершині гори Бохіт. Тут можна також подивитись на своєрідно складені брили вапняку, які нагадують справжній дольмен. «Якщо ви пройшли під горизонтально лежачим каменем, то назад краще повернутись тим же шляхом, щоб частинка душі назавжди не залишилась у невідомому потойбічному світі», — ділиться народним переказом Степан Сторожук, зоолог заповідника.

Степанові Сторожуку належить і честь відкриття печери у Товтрах, яку він назвав ім’ям своєї доньки, — «Христинка». Така вертикальна печера у Медоборах не єдина — тут також розташована печера «Перлина», назву якій дали специфічні карстові утворення — кальцитові кульки білого кольору, схожі на перли. Для дослідження печер необхідно мати спеціальне спорядження — адже печери тут хоч і невеликі за протяжністю ходів, проте вхід до них утворюють глибокі вертикальні колодязі. Вапнякові скелі Товтр служили притулком для усіх, хто бажав усамітнення та просвітлення. Тут жили монахи, які обладнали у твердому камені Подільських Товтр невеличкі келії. Популярним місцем для паломництва служать Пуща Відлюдника у долині Збруча та Бакота над Дністром. В Пущі Відлюдника аскетичні монахи жили ще на початку ХХ ст., а тепер тут споруджено капличку. У мальовничу Бакоту, де величні білі скелі нависають над Дністром, останнім часом приїжджає багато туристів — помолитись, зав’язати стрічку на дереві та написати прохання про зцілення. З-під високої білої скелі б’ють джерела, воду яких вважають цілющою. Приємно посидіти на дерев’яній лавочці у тіні розлогих крон дерев та випити крижаної джерельної води. А з вершини скелі відкривається чудова панорама на Дністровське водосховище з невеличкими рибацькими човниками.

Сім гігантських сходинок на дно зниклого моря

«Подивіться, які цікаві парканчики навколо будинків, що знаходяться поблизу Товтрової гряди», — Мирослав звертає нашу увагу на білосніжні загорожі, складені із вапняків. Для Мирослава Товтри поблизу міста Збаража — це рідний край, у якому знайомий кожен пагорб та камінь. Ми підходимо до Товтр зі східного боку і не одразу помічаємо, що вже кілька хвилин йдемо по гряді.

Вапняк Подільських Товтр добувають для різних видів промисловості, особливо в північній та південній частинах головного пасма Товтр. Промислові кар’єри нагадують величезні котловини з декількома гігантами-сходинками. Кількість «сходинок» інколи сягає шести-семи, а глибина кар’єрів — шістдесяти метрів. В днищах деяких кар’єрів проводять роздрібнення та сортування вапняків, що перетворює цей край у промислову зону з усіма атрибутами — шумом вантажівок, рокотом екскаваторів та клубами пилу. На знімках із космосу Подільські Товтри чудово ідентифікуються за білими плямами промислових кар’єрів та клубами сірих хмар над ними. На знімках з недалекого минулого (зокрема на старих фотографіях геолога Володимира Ласкарєва, який вивчав Товтри на початку двадцятого століття) зображені заліснені пагорби Тотвр, на сьогодні вже майже повністю зруйновані.

Проте у межах Подільських Товтр створено і багато природно-заповідних об’єктів, у тому числі природний заповідник «Медобори» та національний природний парк «Подільські Товтри». Завдяки цим заповідним територіям маємо можливість поблукати лісами головного Товтрового пасма, пройтись по вузькій польовій дорозі до бічних товтр та вдихнути терпкий аромат степових трав. У межах окремих товтр збереглись фрагменти з цінною наскельною степовою рослинністю. Наприклад, схожі на вигнутий хвіст міфічного дракона Нігинські Товтри охороняються у статусі ботанічного заказника. Чотири «пірамідки» (відомі також як «Чотири кавалери»), що розташовані недалеко від села Вербка, входять до складу ботанічного заказника загальнодержавного значення. Залізнична колія проходить зовсім близько від «пагорбів-кавалерів», і так приємно, повертаючись із цього краю додому, з вікна поїзда ще раз побачити скелясті чуби Товтр.

Довідкова інформація

Подільські Товтри — унікальне геолого-геоморфологічне утворення на території Подільської височини. Унікальність Товтр пов’язана, по-перше, з їхнім походженням — це викопні рифові побудови середнього міоцену, які утворились у прибережних теплих водах Центрального Паратетису 13-18 млн. років тому та, по-друге, з доброю збереженістю у сучасному рельєфі Поділля. У відкладах Подільських Товтр налічується значна кількість видів вапняків, які ще чекають своїх дослідників.