На місці пустиря – сквер Небесної сотні і ставочок з ліліями...
Можливо, цей духовно-культурний центр відродить село, в якому закривають школу
Сквер Небесної сотні - з пам’ятним обеліском, стелою з портретами убієнних, декоративним ставочком із водяними ліліями - під повітряні “салюти” голубів з’явився на Зелені свята у Молодинчому на Жидачівщині. Так громада невеличкого села (менш як триста жителів) вшанувала героїв Революції гідності, усіх тих, хто виборював нашу незалежність у різні часи, обстоює її нині у зоні АТО. На урочистості прибули земляки-заробітчани з Іспанії, Італії.
Ідея створити такий сквер народилася у вихідця з Молодинчого, виконроба однієї зі столичних фірм Тараса Сарахмана - під враженням подій на Майдані. Каже, коли після перемоги прийшов у центр Києва, його найбільше шокували понівечені беркутівськими кулями дерева на Інститутській. Десь там у приціл снайпера потрапив і земляк пана Тараса, підприємець із сусіднього Ходорова Роман Точин…
Місцем під сквер обрали донедавна занедбану територію біля розваленого клубу. Село дружно вийшло на толоку. Разом з місцевими школярами пустир розчищали і сини пана Тараса, Андрій та Роман, які мешкають у Львові, за косу-лопату-граблі брався і сам ініціатор народної будови. Керівник фермерського господарства Сергій Мокрицький підремонтував дорогу, виділив екскаватор, яким викопали ставочок. Кущики водяних лілій йому презентувала львівський підприємець Оксана Делятинська. Завдяки їй у сквері з’явилися молоді липи, туї. На кам’янистому ґрунті прижилися рожа, соняшники, чорнобривці, інші квіти. Неподалік облаштували “зал просто неба”, де можна послухати концерти, а поруч — тенісний стіл, де дітвора удосконалюватиме спортивну вправність.
Сам пам’ятник — справа рук бізнесмена Ігоря Ворони, коріння якого теж у Молодинчому. В основу обеліска жителі села помістили капсулу з посланням до нащадків. У цьому листі — історія Небесної сотні, роздуми про село, тривоги за його долю (цього року у Молодинчому через недобір учнів закривають школу). І настанова — берегти, захищати рідну країну…
Коли над селом лунала мелодія пісні-реквієму “Пливе кача...”, над освяченим обеліском злетіла зграйка голубів, що їх виплекав місцевий активіст, слюсар-ремонтник Львівської залізниці Іван Хомусяк — у пам’ять про тих, кого величаємо героями Небесної сотні.
- Цей пам’ятник - усім героям України, полеглим і живим, - каже Тарас Сарахман. - Водночас він повинен бути нагадуванням сучасникам про те, якою дорогою ціною далася нам свобода. Він має бути застереженням, щоб не зрадили справи, за яку пролито кров. Щоб будували європейську Україну, щоб не продавалися на виборах... - Мені боляче приходити на такі посвяти, бо вони повертають у ті дні, коли на Майдані убили мого чоловіка, - поділилася сокровенним вдова Героя України Романа Точина, пані Лілія. - Разом з тим - приємно, що героїв не забувають. Вірю, що люди довершать справу, за яку вийшов на Майдан мій Роман.
До розмови долучається побратим загиблого із сотні “Львівська брама” Роман Тітик:
- Роман Точин був добрим майстром. Планував збудувати хату, вивчити доньок. Вірив, що в України буде світле майбутнє, що у державі правитиме закон, що у пошані будуть європейські цінності. Що нам не потрібно буде ходити по візових центрах, стояти, як жебраки, під кордоном. Що можна буде заробляти на своїй землі. Роман хотів кращого для всього свого народу. Тому безвиїзно стояв на Майдані... Наш обов’язок — зробити все, щоб втілилися його мрії і решти героїв Небесної сотні. На жаль, багато хто у владі забуває, завдяки кому сів у своє крісло…
Відкриття скверу Небесної сотні у Молодинчому дало поштовх іншим добрим ініціативам. Місцеві підприємці загорілися бажанням збудувати у селі клуб, освітити вулиці, прокласти водопровід. Дивись і повернулась би у село молодь, не треба було б закривати школу. Як би втішилися почутим ті, на честь кого споруджено меморіал…
Фото автора, Львівська область
