Хрест у серцевині старого бука
До унікальної лісової знахідки у віддалене село потягнулися паломники
Ліворуч від Царських воріт у старенькій церкві Воздвиження Чесного Хреста села Ілова з’явилася незвична реліквія, якої не має, мабуть, жоден інший храм в Україні. Це — розколоте навпіл поліно старого бука, на обох внутрішніх поверхнях якого лісоруби побачили... православний хрест. Як же символ християнства міг опинитися у серцевині цілісного дерева діаметром приблизно 50 см? Хто той художник, що створив орнамент, який ілівці уже назвали дивом?
Першовідкривачем його став місцевий юнак Андрій, який у ці дні подався на закордонні заробітки. В урочищі «Восьме», що за два кілометри від села у напрямку Бориничів, він заготовляв дрова для свого товариша зі села Розвадова. Привіз порізані ковбани йому на подвір’я, взявся допомогти колоти їх. Одне з полін не піддавалося ніяк. Спочатку обтесали його по боках, а потім з усієї сили вдарили колуном по центру — раз, другий. Ледь іскри не йдуть, а колотися не хоче! Лише за третім ударом непіддатливий, наче граніт, ковбан розчахнувся навпіл. Глянули на половинки цієї твердині і мову їм відібрало — на внутрішніх боках розколотого бука виднівся хрест. Майже такої ж форми, який стоїть при вході в ілівську церкву. З характерною поперечкою навскіс, яку, за легендою, колись прибили на хресті, де розп’яли Ісуса, — щоб полегшити його страждання…
Ошелешені хлопці припинили роботу. Андрій сказав: «Це диво прийшло з нашого лісу, тож нехай повертається у наше село». І забрав реліквію зі собою. Половинки поліна з хрестом показав своєму сусідові Миколі Однорогу, колишньому працівникові податкової — такого ні він, ні лісники, ні інші односельці ще не бачили. Сповістили священика, і той, давши знати в єпархію, розпорядився занести знахідку до храму, а в неділю освятив її, помістив на видне місце, яке вбрали квітами. Очевидці кажуть, що того дня парафіян у церкві зібралося удвічі більше, ніж зазвичай…
Люди губляться у здогадках, хто міг зобразити хреста у середині дерева, якому на вигляд не менше шістдесяти років. Але впевнені в одному: це — не чиясь витівка. Кажуть: у цього малюнка своя особлива місія.
Ось що думає 82-річна Оксана Павлюк, колишня вчителька математики:
— Дуже сумнівно, що хтось зробив це вручну! Щось неприродне, містичне бачиться мені у цій знахідці. Адже чомусь так довго не піддавався той ковбан з хрестом! Могли ж його розрубати, перерізати навпіл — і ніхто нічого б не побачив. Могли його спалити. Могло це дерево впасти і згнити. Але цього ж не сталося! Немає тут ніякої випадковості. Думаю, це якийсь знак! Напевно — для нашої часом байдужої молоді, щоб навернути її до храмів. Бо ходить до церкви хіба що у свята, і то — без віри…
Чули ми припущення, що хрест на молоденькому букові міг вирізьбити у давнину хтось з... воїнів УПА. Їх багато воювало у цих краях у середині минулого століття. За розповідями історика Романа Сколоздри, у травні 1948 року командувач УПА Роман Шухевич в ілівських лісах двічі проводив стратегічні наради. Серед іншого, на них йшлося про поширення національно-визвольного руху на схід. Тож невипадково Ілів називають «повстанською столицею»…
Не виключено, у ті буремні роки якийсь український вояка, карбуючи на букові хрест, хотів у такий спосіб подати якийсь сигнал нащадкам. Можливо, позначити могилу убитого побратима неподалік. А може, — вказати на якусь таємну схованку партизанів. «Намалював», а далі за роботу взялася сама природа. У прорізи потрапила дощівка, з роками затягнулися «шрами», сховався усередину прикритий корою-панциром хрест…
Особисто я схиляюся саме до цієї версії. Бо кілька років тому писав матеріал на схожу тему з-під Бібрки, де надибали аналогічну знахідку у зрізаному дереві. Щоправда, усередині того бука виявився... тризуб. Наступного дня після публікації у редакцію «Високого Замку» прийшов схвильований літній львів’янин Роман Джала й розповів, що це він зі старшим братом, колишнім підпільником, вирізьбили український герб у гущавині на Перемишлянщині. Було це у радянські часи, десь у 50-х роках…
Хай там що, а хрест у буковому лоні жителі села Ілова вважають святинею. Щоб на власні очі побачити її, у це віддалене село, де немає мобільного зв’язку, приїжджають парафіяни зі Львова, Нового Роздолу, Миколаєва, Тростянця, Стільська, Крупська. Моляться і роблять пожертви. Вони вельми доречні, бо в Ілові надумали цього року обновити свій храм, який донедавна був занесений у каталог ЮНЕСКО…
Фото автора
Миколаївський район, Львівська область
