Поділіться святковими смаколиками з пораненими бійцями...
Військовим, які лікуються у львівському шпиталі, потрібна донорська кров, одяг та взуття. А ще – увага та підтримка...
“Недобра новина... Завтра знову буде борт. Є важкі хлопці. Потрібні пелюшки, одяг, взуття, білизна... Зробіть ревізію у своїх шафах: шорти, легкі курточки, спортивний одяг, кросівки... Тільки без дірок і плям”, - написала на своїй сторінці волонтерка Львівського військового шпиталю Марина Якушева.
Йшла на роботу, побачила на Привокзальному ринку довжелезну чергу... за ковбасою. У голові промайнула думка: “Це якийсь радянський синдром — перед святами людям треба у черзі постояти...”. Але ж тотального дефіциту немає — тої ковбаси кругом море. Навіщо її взагалі їсти, краще купити м’яса і самому зробити ковбасу, домашню. Якщо дуже хочеться. Хочу нагадати, в Україні — війна, а у військовому шпиталі лежать поранені хлопці... І їх багато, кожен з них заслуговує на нашу увагу. Спечіть пасочку або підтримайте добрим словом…
Марина Якушева розповіла, минулого тижня до Львова привезли тридцять поранених, цього тижня — чотирнадцять. В Авдіївці і у Зайцевому обстріли не припиняються... “Потрібна кров, - каже волонтерка. - Більшість має поранення рук, ніг, пошкодження внутрішніх органів... Хлопців привозять з кульовими пораненнями, багато таких, що підриваються на мінах...”.
Лежать у львівському шпиталю хлопці з Дніпропетровська, Харкова, Полтави, Запоріжжя... Їх привозять до Львова, бо у нас найсильніші лікарі-травматологи. Лікарняна їжа, не домашня... А на носі — свята! Юра Гаврилюк, Вася Ярошенко... Андрій Манько з Дрогобича — йому відірвало обидві п’ятки. “До хлопців навідуються молоді волонтерки, вони стидаються сказати їм, що не мають навіть білизни. А я бачу, що хлопець в одних трусах уже тиждень лежить, прямо запитую, чи потрібна йому білизна. Вони червоніють...” - розповідає Марина про шпитальні будні.
Настрій у хлопців, за словами волонтерки, бойовий. А пасивність львів’ян пояснюється тим, що ми далеко від фронту. Волонтери з Дніпропетровська та Харкова розповідають про більшу згуртованість людей. “Що хлопці кажуть, коли повертаються з того пекла?” - питаю Марину. “Бійці часто чують закиди від найближчих друзів, “чого поперлися на ту війну”, - розповідає Марина. - Мовляв, де Запоріжжя, а де Донецьк. От коли ворог підійде ближче, тоді дамо відсіч. Тільки тоді буде пізно...”. Один “атошник” поділився з Мариною наболілим. За його словами, після кількох пекучих фраз найближчий друг став чужою людиною…
Головний хірург Західного регіону, полковник медичної служби Іван Богдан каже: “Поранені хлопці вже отримали медичну допомогу у військовому госпіталі Харкова, у Львові вони проходитимуть відновлювальне лікування. Йдеться про відновлення функцій шлунково-кишкового тракту, опорно-рухового апарату, нервової системи, а також про фізичну і психологічну реабілітацію травмованих і поранених бійців”.
Полковник медичної служби наголосив, що медикам потрібні донори крові. «Нам завжди бракує крові, а не лише тоді, коли прибуває борт з пораненими і травмованими. До того ж донорська кров має обмежений термін зберігання», — пояснив головний хірург Західного регіону.
