На Вірменській знову знищили історичну браму

Минулими вихідними прогулювалися з колегою історичним центром. Ми були вкрай шоковані, коли на вул. Вірменській, 13, побачили сувенірний магазин із широкими скляними дверима (на фото). Невже таке ноу-хау вписується в архітектурне середовище історичного Вірменського кварталу? Туристи теж не стримували негативних емоцій: “Хто давав дозволи на таку архітектурну “потвору”? - обурилася 47-річна туристка з Києва пані Зеновія. - Куди дивиться управління охорони історичного середовища? Чому на це досі не відреагували громадські активісти? У Європі такого б не допустили. Сувенірний магазин — добре, але він має пасувати до історичного кварталу. Вулиця Вірменська - у спадщині ЮНЕСКО!”.

Фасад будівлі на Вірменській, де зараз працює сувенірний магазин, понищений, потребує реставрації. Кудись зникла чавунна охоронна таблиця з інформацією про історію будинку. У Львівській міській раді пояснили: якщо таблиця була з чавуну — її, вочевидь, поцупили “колекціонери” металу...

Як повідомила “ВЗ” начальник управління охорони історичного середовища Львівської міської ради Лілія Онищенко, власник сувенірного магазину має усі необхідні дозволи на переобладнання. Адже будівля на Вірменській, 13, — архітектурна пам’ятка національного значення. Добро дали не лише профільні управління Львівської міської ради, зокрема управління охорони історичного середовища мерії та інспекція держархбудконтролю, а й Міністерство культури України.

“У цьому будинку, як і у багатьох будівлях на Вірменській, був широкий заїзд для коней, - каже пані Лілія. - Вірмени тримали коней. Тому вхідні брами до кам’яниць були широкі, з арками. У радянські часи багато таких воріт замурували і перетворили на квартири. На Вір­менській, 13, — саме такий випадок. Там була квартира, власники викупили приміщення і облаштували там магазин сувенірів. Було кілька варіантів, як зробити браму. До справи залучили німецьких партнерів з проекту GIZ. Дерев’яна рама цих воріт не збереглася до наших днів. Не можна було її відтворити, бо ніхто не знає, як вона виглядала. А скло — нейтральний матеріал, який показує, що у давнину це був прохід, а не закрите приміщення. Тому такий варіант — цілком допустимий в історичному середовищі. Це використовується у багатьох європейських країнах”.

Президент благодійного фонду “Збереження історико-архітектурної спадщини Львова”, віце-президент українського комітету ICOMOS Андрій Салюк проти такого агресивного вручання в історичну кам’яницю. “Багато речей можна робити, багато — ні, - каже він. - Роботи в історичному середовищі повинні бути ретельно продуманими, а рішення — обґрунтованими. Двері мають вписуватися в архітектуру споруди. Мені не імпонують такі втручання в історичне середовище, коли у кам’яницю “включають” скло”.