Усі в шоломах, а дехто й з відеокамерою на голові

Галина Вдовиченко
- 26.02.2016, 15:00
- 5 141

Ціни на Буковелі зашкалюють, але воно того варте!

Дорога Львів-Івано-Франківськ і далі на Буковель нарешті у доброму стані, тепер вона долається набагато швидше, аніж колись. Натомість у самому гірськолижному та СПА-курорті “Буковель” є місця з категорії “село неасфальтоване”, доводиться об’їжджати ями та калабані. Відчувається на Буковелі брак вказівників. З дорожніх підказок зрозуміло, де який готель, ресторан чи басейн, а от як виїхати, скажімо, на Яблуницю чи в іншому напрямку — ще покрутишся, шукаючи.

Загалом Буковель має чимало принад. Окрім цін. Хто їздить на гірськолижні траси за кордон, кажуть, що там дешевше. Якщо дістанешся до віконечка каси, де продають скіпаси, до 9-ї години ранку — зможеш придбати денний абонемент за пільговою ціною, тобто за 500 грн., якщо ні — доведеться викласти 700. Трошки дешевше можна придбати у деяких пунктах прокату або в офіційних дилерів (інформація — в Інтернеті). Від 26 лютого починаються сезонні знижки. Кататися у будні трошки дешевше, аніж у вихідні, від п’ятниці до неділі. Денний абонемент передбачає і вечірнє катання, на певних трасах, при спеціальному освітленні — витримали б ноги...

Придбати скіпаси можна й за певними акціями, які треба відстежити. Є клубні картки, є безлімітне катання на весь сезон — існує кілька типів скіпасів. Проживання в самому Буковелі дуже дороге. Скажімо, в одному з готелів ціна двомісного номера економ-класу зі сніданком тепер знижена удвічі і становить “лише” 800 грн. за добу.

Є апартаменти за 1,5 тисячі і двомісний люкс за 2,5 тисячі. І це зі знижками! Про те, що є пропозиції від 3600 і вище за ніч, і говорити не варто. Харчування у місцевих ресторанчиках та кнайпах добряче вдарить по кишені. Про СПА-процедури не йдеться. Однак середній клас знає, на чому можна зекономити.

Ми зупинилися у приватній садибі на Яблунецькому перевалі, у присілку Довгий Грунь. Щодня долали автівкою 12 кілометрів — і назад стільки ж. Харчувалися у садибі, де середня ціна будь-якої домашньої страви — 20-30 грн. Проживання — 100 грн. з людини (у двомісних номерах з усіма вигодами). Сауна — 300 грн. дві години. Вид з вікна — на гору Хом’як. З протилежного боку висяться Говерла та Петрос, треба лиш вийти з номера й підніматися вгору хвилини дві.

Головне: у Буковелі є сніг, коли його ніде немає. Снігові гармати працюють справно. Усі траси білі, а вбік глянеш — гола земля. Траси — на будь-який смак: сині, червоні, чорні (найскладніші). Найвища гора, з якої спускаєшся, має назву Довга, її висота 1372 метри, краєвид з неї — дух перехоплює. Вибирати загалом є з чого: 16 витягів, 60 км трас — головне, не заплутатися, навіть з картою перед очима.

З погодою нам пощастило, хоча в перший день довелося певний час “поплавати у молоці” — такий стояв туман. Але він незабаром розсіявся. Сніговий патруль пильнує порядок. Небезпечні ділянки, з залисинами, скажімо, чи з обривами, позначають яскравими попереджувальними сітками. Снігові гармати — стаціонарні та пересувні, стовбури дерев та інші перешкоди забрані у грубі захисні мати. Перед небезпечними місцями — грубі сітки, що втримають занадто безпечного лижника чи сноубордиста. Щоправда, знавці кажуть, що на західних курортах до підйомника під’їжджаєш наче поверхнею столу — так усе вигладжено, і в лузу потрапляєш без жодних перешкод. Тут трохи не так, але хто не знає — той і не переймається. Без захисного шолома на підйомник не пустять. Такого правила ще кілька років тому не було, а тепер так: як не маєш свого спорядження — ось тобі пункт прокату.

Розповідати про те, що відчуваєш на трасі, — без сенсу. Неймовірне задоволення під шурхітливу музику лиж. Синці на тілі побачиш згодом, ще й дивуватимешся: а це звідки? Впав — піднявся. Болю не відчуваєш, їсти-пити не хочеш, голова зайнята лише тим, що відбувається тут і тепер, очі сканують трасу попереду, м’язи миттєво реагують на усі сигнали, автоматично визначаючи, куди їхати, з якою швидкістю... В кінці дня, скинувши гірськолижні черевики, почуваєшся повітряною кулькою — ось-ось злетиш.

Деякі відпочивальники готуються до катання як до модної дефіляди. У когось лисячі хвости на шоломах, у когось амуніція така, що не хочеш, а затримаєшся поглядом, роздивляючись деталі. Група сноубордистів пролітає повз мене: хлопці до пояса голі, дівчина у ліфчику. Один з них віртуозно тримає перед собою на паличці відеокамеру, знімає відео для себе та друзів. Ще один екзотичний гурт — усі вбрані у костюми мульт- та кіногероїв: тут і кролик Роджер, і свинка Пепа, і прибулець Альф... Крихітна відеокамера — на шоломі одного з них. А ось і романтичний дует: дівчина зосереджено спускається схилом, попереду хлопець, ризикуючи впасти, фільмує у русі цей історичний процес...

Донька і зять господині нашої садиби працюють у Буковелі. Кілька днів на роботі, кілька днів вдома. Вона — покоївка у готелі, він — сантехнік. У дні роботи їм надають безкоштовне житло і безкоштовне харчування. Господиня з чоловіком працюють у садибі, їм допомагають вже дорослі діти. Відпочивальники приїжджають не лише взимку, а й влітку, по гриби, ягоди та лікувальні трави. Проходять курс лікування бджолами. Роздивилася я всередині хатку апітерапії: тут лягають на дерев’яні закриті лавки, схожі на бамбетлі; бджоли під відпочивальником гудуть (влітку, зрозуміло), створюють лікувальні вібрації... Попит на туристичні послуги часом перевищує пропозицію, каже господиня, але далеко не усі місцеві люди беруться за цей бізнес. Але той, хто не лінується, у збитках не буде. І особливої реклами не треба. Кому сподобалось — приїде знову.

Прокат гірськолижного спорядження (за кілька км до Буковеля):

Від 100 до 150 грн. за добу (залежно від категорії) — повна амуніція.

Окремо — ціни за добу:

Шолом — 30 грн.

Черевики — 40

Палиці — 20

Окуляри — 30-40

Рукавиці — 30

Санки — 40

Одяг (куртка, штани) — 500 та 500 грн.

«Картопелька», біля підйомника:

Бульйон курячий, 200 грамів — 32 грн.