Передплата 2024 «Добрий господар»

«Як тільки продавець почула українську, почала кричати, що я злодійка»

Дівчина, яка працювала «на яблуках» у Польщі, розповідає про справжню ціну польських заробітків.

Попри те, що держава рапортує про скорочення кількості офіційних безробітних (від початку року — майже на сто тисяч), знайти роботу стає дедалі важче. Особливо, якщо мешкаєш у гірському районі, де на одне робоче місце претендує більш як сотня осіб! Люди змушені шукати заробітку за кордоном. З огляду на теперішній курс гривні, навіть на сезонних роботах у Польщі можна заробити чималі, як для України, гроші. Та після таких заробітків додому нерідко доводиться повертатись не лише з грошима, а й з новими болячками. Жителька одного з карпатських сіл, яка два місяці гарувала на сезонних роботах у Польщі, розповіла, яка справжня ціна польських яблук.

«Знайти сезонну роботу у Польщі — не проблема. Знайома дала мені телефон нашого водія, який возить людей на роботу. Це ризик, адже наперед не знаєш, куди потрапиш. Сідаєш в автобус і їдеш. А вже у Польщі водій відвозить до одного пана, до іншого. І якщо тобі підходять умови роботи, а пану — ти, лишаєшся. Водій бере 100 злотих за дорогу та ще 20 злотих — за роботу”, — розповідає Оксана.

А як же запрошення, віза? Щоб отримати робочу візу, треба мати запрошення від роботодавця. Дівчина чесно зізнається, що візу купила. Національна робоча віза обійшлася їй у 1400 гривень плюс 418 гривень візового збору. “Людина, яка відповідала за оформлення документів, діставала і запрошення. Чи воно було справжнє, чи липове — не знаю. Але візу на 180 днів перебування відкрили”, — каже.

На роботу влаштувалась у фермера у селі Творки, що приблизно за 40 кілометрів від Варшави. Платили по вісім злотих за годину (працювали з сьомої до сьомої), плюс проживання та обід за рахунок власника. “Пощастило з паном, бо жили у нормальних умовах — з санвузлом, пральною машиною, холодильником. Господар купував частину продуктів, навіть шампунь! Та головне, що мав спеціальний комбайн, з яким працювати на яблуках було легко — платформи піднімались на потрібну висоту, тож обривати яблука було зручно, — каже дівчина. — Працювали самі українці з різних регіонів. Оскільки платили не від виробітку, а за годину, стосунки між нами були нормальні (коли платять від виробітку, люди змагаються, хто більше, і починається ворожнеча). Ми не лише обривали яблука. Як тільки приїхала (у середині серпня), то яблука ми проривали — якщо на гілці забагато маленьких яблук, зайві треба було обірвати, аби ті, що залишаються, виросли великими і красивими. Обробляли дерева від шкідників. Яблука, які опадали, збирали і здавали на переробку”.

Між моментом, коли яблука проріджують, і тим, коли починають збирати перший урожай, є тиждень вільного часу. Аби не байдикувати, дівчина пішла на роботу до іншого пана, у якого збір яблук вже почався. Цей тиждень згадує як пекло.

“Комбайна у нього не було. Відра з яблуками ставили на такі собі санки, які треба було тягати від дерева до дерева. Вони самі собою страшенно важкі, а ми ще й навантажували їх яблуками. Обривали теж з тих санок. За день треба було піднятись і спуститися 40-45 разів. Це з порожніми руками фізично важко, а ми ще рвали яблука у двадцятилітрові відра! Там працювали багато українських жінок старшого віку. Як вони давали з тим раду, не уявляю,— каже Оксана. — До всього цього, ще й пан був прикрий. Постійно сварився: і те не так, і се не так. Запізнились з обіду на 5 хвилин, отже, працюємо не до сьомої, а до п’ять по сьомій. Якби мені довелося постійно у нього працювати, повернулася б додому. Домучила цей тиждень і повернулась до першого пана. Але ж люди там гарували цілий сезон”.

Ще одне неприємне враження з Польщі — ставлення до українців. Деякі поляки ставляться до наших співвітчизників упереджено. “Я в Польщі вперше, польську розумію, але говорити не можу. Як тільки приїхали у Творки, ми з дівчатами пішли в магазин. Я спробувала пояснити продавцеві українською, що мені треба. Замість спробувати зрозуміти вона почала на нас кричати. Більше ми в цей магазин не ходили, — каже Оксана. — Другий інцидент був у супермаркеті. Ми їздили разом з паном. Вже на касі виявилось, що ми не зважили рибу. Я беру ту рибу, йду у рибний відділ, аби зважити. Жінка, яка там працювала, як почула, що я розмовляю українською, підняла скандал. Кричала, що я ту рибу хотіла вкрасти! Може, мені “щастило” на таких неадекватних?”

І хоча дівчина за два місяці у Польщі заробила більше, ніж вдома могла б заробити за півроку, каже, навряд чи вдруге поїде на заробітки до Польщі.

Схожі новини