Хюррем Султан — та, що сміється

У самісінькому центрі Рогатина на великій площі височіє пам’ятник Насті Лісовській — простій українській дівчині, яку викрали татари та продали туркам. Пізніше вона закохала у себе султана Османської імперії Сулеймана І Пишного, стала Роксоланою, його коханою дружиною.

Документів, які підтверд­жують той факт, що Роксолана народилася і жила саме в Рогатині, немає. До того ж, за однією з версій, Роксолана народилась в містечку Чемерівці, що на території сучасної Хмельницької області. Але, незважаючи на всі історичні невідповідності і неточності, Рогатин взяв на себе тягар бути історичною батьківщиною однієї з дружин Сулеймана I, що додає місту свого власного колориту - центральну площу Рогатина перейменували на площу Роксолани, в центрі якої у 1999 році Роксолані було встановлено пам’ятник.

У Рогатині про свою землячку знають усі. Воно й не дивно, бо ж про неї нагадує, окрім пам’ятника, ще й церква-музей, де відправляв її батько-священик. І хоча Роксолана, най­імовірніше, не грала у теніс, тут щороку проводять міжнародний тенісний турнір її імені. Навіть ім’я Настуся, яке рогатинці часто дають новонародженим дівчаткам, трохи нагадує про неї — Настю Лісовську. Роксолана була шалено красива, вважають її земляки, і жоден архівний документ зі спогадами сучасників про її лише милу вроду не переконає їх у протилежному. Рогатинці жартують, що на стінах місцевої церкви Святого Духа, якщо добре пошукати, можна знайти відбитки пальців Роксолани.

Біля греко-католицького храму за високими оборонними стінами з воротами (знаходиться на центральній площі міста позаду монумента Роксолани) є таблиця і вказівник, що запрошують відвідати гордість міста — найстаріший дерев’яний храм України — церкву Святого Духа, що спочила за новісінькими тесаними воротами на старому кладовищі, серед хрестів та надгробків. Споруджено храм ще у 1598 році на березі Гнилої Липи. За однією з версій, церква є відбудованим аналогом своєї попередниці, в якій і справді міг служити священиком батько Насті Лісовської. Підтверд­жує цю версію і той факт, що на місці теперішньої церкви свого часу знайшли залишки старої дерев’яної споруди. За народними переказами, найпершу церкву татари спалили якраз тоді, коли просто з-під вінця викрали Настю. Сталося це під час одного з традиційних набігів татар, приблизно у 1520 році. Ймовірно, спочатку її відправили до кримського міста Кафа (тепер — Фео­досія), а потім — у Стамбул, де дівчину помітив візир Ібрагім-паша, який пізніше й подарував її Сулейману.

Спочатку — наложниця, Роксолана стала великим коханням султана. Сулейман адресував їй свою любовну поезію (він був поетом і писав під псевдонімом Мухіббі). У гаремі, званому Бабус-сааде, тобто «Брами блаженства», Роксолана отримала за гострий язик і дзвінкий сміх прізвисько Хюррем, що означає «Та, що сміється». Зазвичай наложниця, яку приводили до султана ввечері, ще до того, як він засинав, поверталася в гарем. Хюррем залишилася в Сулеймана до ранку. Важко уявити, що 14-річна попівна чимось аж таким у ліжку могла вразити пересиченого жіночим догоджанням 25-річного султана, який уперше одружився ще у 16 років. Тому історики шукають інші причини такої уваги — хоча й пристрасна закоханість цієї пари ніколи ні в кого не викликала сумнівів. Але всі сходяться на тому, що розумний, освічений, “щиро людяний” Сулейман нарешті знайшов жінку, яка в усьому його розуміла. До того ж могла сперечатися, вміла підказати й спрямувати, а ще дуже важливо — розрадити.

Шлюб та гучне весілля Сулеймана і Роксолани відбулися в 1530 році. Султан надав їй рангу баш-кадуни — головної (а фактично — єдиної) дружини і звертався до неї «Хасекі», що означає «Мила серцю». Хюррем виявилася не лише бажаною коханкою, а й цікавою, розумною співрозмовницею, досвідченою в мистецтвах і державних справах.

Одна з найосвіченіших жінок свого часу, Роксолана приймала іноземних послів, відповідала на послання іноземних правителів, впливових вельмож і художників. У XVI столітті флорентійці навіть помістили парадний портрет Хюррем, для якого вона позувала венеціанському художникові, у своїй картинній галереї. Це був єдиний жіночий портрет серед зображень бородатих султанів у тюрбанах. Згодом Роксолана запропонувала султану побудувати мечеть, що носила ім’я Сулеймана. Цю ідею реалізував придворний архітектор Сінан. У цій мечеті згодом султаншу і поховали.

Я багато чого знала про Роксолану, її життя і кохання та синів і доньку, які народилися від цього кохання. Ще багато цікавого почула під час екскурсії у храм Святого Духа. За словами екскурсовода, історики не впевнені досі, що саме у цьому храмі хрестили Настю Лісовську і саме з цього храму її викрали, оскільки храм збудований набагато пізніше, ніж народилася ця героїчна мудра дівчина. Цікавляться історією народ­ження та викрадення Хюррем Султан і представники країни, у якій жила і фактично правила Роксолана. Коли ми вийшли з церкви, нас на подвір’ї зустріли журналісти одного з турецьких телеканалів. На превеликий сором, майже ніхто не міг відповісти англійською мовою турецькій журналістці, що ми знаємо про Роксолану. Лише донька моєї подруги, 15-річна Оленка Пастернак, вільно спілкувалася з заморськими тележурналістами. “Ви дуже схожа на Хюррем Султан, - сказала турецька журналістка. - Роксолані було стільки ж років, як і вам, коли її викрали”, - пожартувала вона.

Овіяна легендами церква Святого Духа зберегла унікальні для християнського світу архітектурні особливості церков Рогатинського Опілля. З 6 серпня 1983 року у стінах церкви діє музей дерев’яної архітектури і живопису XVI-XIX століть. Ця дерев’яна церква — одна з найдовершеніших зразків галицької народної дерев’яної архітектури — занесена до Списку світової спадщини ЮНЕСКО.

При церкві діяло одне з перших в Україні церковних братств, за кошти якого було створено унікальний ренесансно-бароковий іконостас, що датується 1650 роком та є одним із трьох найстаріших іконостасів України. В експозиції церкви-музею представлені унікальні твори іконопису. Зокрема, одна з найдавніших збережених в Україні ікон —“Іоанн Хреститель з житієм”, датована ХVІ століттям, а також ікони іконостасу кінця XVI ст.

Після виходу на екрани українського серіалу про Роксолану жителі Рогатина відчули себе глибоко ображеними. Обурило галичан те, що жодної сцени фільму не було знято в їхньому місті. Знімали навіть у Карпатах, до яких звідси не так вже й близько, а в самому місті, де ще збереглися пам’ятки архітектури XVI століття, не відзняли жодного кадру.

Пам’ять про Настю Лісовську не єдине, чим живе Рогатин сьогодні. У містечку, де живе понад 8 тисяч осіб, працюють три загальноосвітні школи (загалом у Рогатинському районі 55 шкіл), гімназія імені Володимира Великого, а також аграрний коледж. Тут можна знайти роботу на меблевій і тютюновій фабриках, а також у сфері туризму і бізнесу.

Редакція “Високого Замку” дякує туристичному оператору “Відвідай” (vdviday.com.ua) за організацію цікавої подорожі.

Фото автора Рогатин, Івано-Франківська область