Львів не готовий до такої великої події, як Форум видавців

Форум видавців і читачів завершився, однак в офісі організаторів літературного фестивалю робота кипить. Всюди банери і пакунки з книжками. Творчий безлад і в кабінеті президента Форуму Олександри Коваль. Попри напружений графік, пані Олександра знайшла час для читачів “ВЗ”, аби поділитись враженнями від книжкового свята.

- Організаторський колектив Форуму видавців вимірює успішність фестивалю дуже просто — чи вистачить нам коштів дожити до наступного року, - каже Олександра Коваль. - Про конкретні цифри скажемо на початку жовтня. Тоді і визначимо: успішний був Форум чи ні.

- Але все ж, чи можуть львів’яни надіятись на книжковий фестиваль у 2016 році?

- Якби більше львів’ян відвідало цьогорічні заходи Форуму видавців, то можна було б сміливо надіятись. Відвідувачів було відчутно менше, ніж торік. Квитки придбали лише понад 17 тисяч людей, що мене неабияк засмутило... У 2014-му ми продали 25 тисяч перепусток. Цього року ще й стала свідком ошуканства. Побачила, як біля Палацу мистецтв наші контрольні стрічки продавали по 5 гривень (вартість вхідного квитка — 20 гривень. — О. Д.).

- Чув, що цим займались недобросовісні волонтери книжкового Форуму...

- У нас теж є така інформація. Прикро дізнаватись про ці факти, бо ми, організатори, є чесними перед усіма, з ким працюємо. Ніколи не приховували, для чого нам потрібні кошти, чому вони для нас важливі. А зустрічаємось з людьми, які ошукують нас... Мені це видається огидним.

- Помічаю сумну тенденцію, що заходи Форуму видавців (як і інші культурні події у місті) відвідує незмінна горстка львів’ян — близько трьохсот людей. Часом навіть менше. У вас не виникало думки, що у Львові ігнорують Форум видавців?

- Помічаю, що інтерес до важливих подій і фестивалів спадає. Ви знаєте, скільки львів’ян ходить на концерти міжнародного фестивалю сучасної класичної музики “Контрасти”? Інколи у залі є тридцять людей. А це одна з найцікавіших подій у мистецькому світі України! До Львова приїжджають геніальні композитори, яких навряд чи колись випаде нагода почути вдруге. Це нікому не потрібно... Натомість відбуваються фестивалі пива, сиру, ще якихось харчів — вони збирають тисячі відвідувачів.

Не думаю, що публіка ігнорує культурні заходи. Вона просто не готова до такого формату, адже він потребує належної підготовки і знань. Публіка вимагає чогось простішого — Януш Вишневський, Пауло Коельйо, Ольга Фреймут... Люди не хочуть докладати зусиль. Наприклад, взяти свою дитину і весь день провести на дитячому Форумі — батькам це не під силу. Наші координатори казали, що дітлахи впиралися обома руками і не давали витягнути себе звідти. Але мати поспішає, бо є щось для неї цікавіше...

- Чимало видавців кажуть, що Форум видавців себе переріс. Важко поміщатись у Палаці мистецтв, а заходи обмежені історичним центром Львова...

- Нам часто говорять про “Арену Львів”. Але усі розуміють, що Форум видавців там нікого не збере. Відвідувачі на околицю міста не поїдуть. Інших варіантів для переїзду немає. Це питання абсолютно не турбує чиновників. Не бачу намагань (і навіть бажання!) побудувати у Львові просторий експоцентр: з великим виставковим залом, з пристойним конгрес-холом, концертним майданчиком. Аби такий заклад окуповувався, він потребує постійної завантаженості. Можна брати за приклад експоцентр у німецькому Лейпцигу, де постійно відбуваються книжкові виставки. Хоча б тому, що Лейпциг за розміром схожий на Львів. Студентів там менше, ніж у нас, але вони більш помітні на заходах книжкового фестивалю. За рік в експоцентрі Лейпцига відбуваються 42 виставки. Тобто потік відвідувачів не припиняється, а відтак з’являються кошти на функціонування закладу. Ярмарки у їхньому розумінні — це не фестини, а майданчики для бізнесменів, які вкладатимуть у розвиток міста, його культури свої інвестиції. Такий експоцентр успішно функціонуватиме, коли у його створенні буде зацікавлений ще й бізнесовий сегмент. Львову потрібно знайти свою нішу, бо ж навіщо іноземним інвесторам їхати до нас, якщо є Познань, Вроцлав чи той же Лейпциг?.. Мусимо надати їм кращу і дешевшу пропозицію — це має бути основною перевагою.

- На відкритті фестивалю у Львівській філармонії ви перепросили видавців за прорахунки, яких допустились організатори. Що враховуватимете в організації Форуму у наступному році?

- Львів не готовий до такої великої події, як Форум видавців. Відповідно, її треба зменшити. Менше подій у програмі — менше шансів помилитися. І навпаки, кожна нова подія збільшує ймовірність прорахунків. З іншого боку, якщо фестивальна програма скорочується, то це шлях в нікуди... Ми не прогресуватимемо. Нас критикували, коли у програмі Форуму було понад 400 подій. Мовляв, на все неможливо встигнути — хіба розірватися. Але ми стійко витримали цю критику, бо прагнули, щоб кожен відвідувач знайшов для себе саме той захід, який його цікавить. Колись організатори фестивалів зневажливо ставились до публіки. Мовляв, споживач має з’їсти те, що йому дають. Жодного різноманіття. На нашому чотириденному фестивалі з-поміж тисячі заходів можна знайти чимало нішевих подій — тих, які цікаві вузьким колам людей. Після завершення Форуму прочитала коментар відвідувача: “Програма не була перенасиченою, усе в міру, організатори врахували усі смаки”. Саме це ми й мали на меті.

- А якщо не скорочувати програми, а збільшити часові рамки проведення книжкового фестивалю?

- Пожалійте організаторів — ми б не витримали більше безсонних ночей (усміхається. — О. Д.). Тим паче, що ми не зможемо довше утримувати у Львові видавців, які з’їжджаються сюди з цілої України. Та й відвідувачам набридне так довго бродити поміж стендами книжкового ярмарку. Гадаю, такі події, як Форум видавців, повинні вибухати і зникати. Влітку у Львові відбувався фестиваль “Місяць авторських читань”. Впродовж липня автори у “Дзизі” читали свої твори, дискутували. Знаєте, скільки там було відвідувачів на читаннях?

- Не більше тридцяти.

- Отож-бо! Важко зацікавити відвідувача тривалими фестивалями. Він втрачає інтерес. Взагалі не берусь прогнозувати, яким буде Форум видавців у наступному році. Видавці можуть опинитися у дуже скрутному становищі. Якщо восени і взимку людям бракуватиме коштів на оплату комунальних послуг, то книжок, звичайно, вони не купуватимуть. Бо книжка у нас (зрештою, у світі також) не є предметом першої необхідності...

- Головний редактор “Видавництва Старого Лева” Мар’яна Савка в інтерв’ю “ВЗ” сказала, що навіть у найскрутніші часи знайдуться люди, які купуватимуть книжки. Бо книга для них є певним соціальним маркером, який означає їхню приналежність до освіченого класу суспільства...

- Без сумніву, цих людей вистачить “Видавництву Старого Лева”. Але що робити іншим видавцям, які ще не навчилися працювати за новими правилами книжкового ринку, які не вміють комунікувати зі своєю аудиторією? Так, видавництво Мар’яни Савки створило коло клієнтів, своєрідний читацький клуб з кількох тисяч людей, які купуватимуть усе, що вийде у “ВСЛ”. Якби усі видавництва спромоглися створити щось подібне — тоді з упевненістю можна було б дивитися у майбутнє українського книжкового ринку.

- Чи відкрив відхід російської книги з українського ринку вільні ніші для українських видавців?

- Якщо не помиляюсь, росіяни видавали близько 120 тисяч найменувань на рік. Стільки ж видають США і Велика Британія. За статистикою, Україна видає понад 20 тисяч найменувань. Причому ринкових книжок (автореферати залишмо поза увагою) є 12 тисяч назв, які друкуються здебільшого двотисячним тиражем. Відхід російської книги спричинив порожні полиці у книгарнях. Українські видавці не здатні заповнити ці місця через брак ресурсів. Тож книгарні можуть зникнути. Особливо на сході України, де важко функціонувати, продаючи лише україномовну літературу.

Коментарі для “ВЗ”

Божена Антоняк, співвласниця видавництва “Урбіно”

Підбили підсумки цьогорічного Форуму видавців. Вони втішні. Продали значно більше примірників книжок, ніж торік, відповідно, й фінансові показники значно кращі. Знайшли чимало нових торгових партнерів, зокрема й у містах, де нас раніше не було, наприклад, у Черкасах. Щодо негативних вражень — ми, на жаль, як не мали, так і не маємо читачів серйозної літератури. Найменшим зацікавленням користувалися такі визначні письменники, як Ольга Токарчук і Тадеуш Конвіцький, або така неординарна білоруська письменниця, як Наталка Бабіна. Не треба запитувати видавців, чому вони не видають того або іншого визначного зарубіжного письменника. Універсальна відповідь звучить так - в Україні бракує читачів серйозної літератури, точнісінько, як бракує слухачів серйозної музики. 200-500, навіть 1000 чоловік - це не читацька аудиторія для такої великої країни, як наша. Лідерами продажів видавництва “Урбіно” стали книги “Гнів” Зиґмунта Мілошевського та “Професор Вільчур” Тадеуша Доленга-Мостовича.

Олександр Красовицький, генеральний директор, власник видавництва “Фоліо”

Цього року Форум видавців ознаменувався для нас рекордними продажами, тож я задоволений. Очікувано очолив рейтинг “Аптекар” Юрія Винничука — продали понад тисячу примірників. Подією стало видання роману “Іловайськ” Євгена Положія. Я б назвав її книгою року для видавництва “Фоліо”. Ми не маємо права забути тих людей, які загинули за нашу незалежність. Користувались популярністю книги Андрія Кокотюхи і Богдана Коломійчука, які пишуть львівські ретро-детективи. А щодо так званого “бойкоту” нашого видавництва на Форумі, то скажу лише, що це проплачена акція з Росії. “Фоліо” звернулось до СБУ, яка, гадаю, в змозі розібратись у цій ситуації. Більша частина книг, з приводу яких апелювали до нас “демонстранти”, взагалі видані російськими видавництвами. Швидше за все, когось у Росії боляче “зачепило” видання “Іловайська”, тому така реакція...

Офіціанти в кафе «зашивалися»...

За оцінками рестораторів, у «форумні» дні кафе та ресторани мали на 10% більші прибутки, ніж у звичайний вікенд

Минулого тижня у Львові відбулося традиційне грандіозне свято книги — Форум видавців. Культурні та фестивальні заходи наче магнітом притягують до нас мандрівників з усіх куточків світу. Найбільше туристів з Польщі, Німеччини, Білорусі, США...

Житель Києва Віктор Гордійчук приїхав на Форум зі своєю сім’єю та друзями. “У Львові не вперше, але під час кожного візиту відкриваю тут щось для себе нове, цікаве, — каже пан Віктор. — Місто красиве, комфортне. Кафе — на кожному кроці. Не у всіх кава смачна, як колись. Готують напій нашвидкуруч, щоб встигнути усіх обслужити. Часом з дешевих сортів зерен. Не подобається, що у центрі ремонтують проспект Свободи. Туристам незручно ходити, милуватися архітектурою. Це треба було робити навесні, а не у вересні”.

Турист зі Стамбула Фергат каже, що на Форумі був, але жодної книжки не купив. Йому сподобалася атмосфера, вражений тим, що українці люблять читати. Турок привезе друзям сувеніри із “Вернісажу” та каву, яку придбав у “Львівській копальні кави”. Запитую Фергата, чи відвідав презентацію нової книжки про правительку Османської імперії Роксолану. “Не чув про таку книжку, але якби її переклали турецькою, то купив би. Хюррем досі викликає у турків не­однозначну реакцію. Її вважають вин­ною у смертях візирів та престолонаслідника Мустафи. Якби Мустафа був султаном, тоді імперія процвітала б, а не занепадала б, як це було за часів нащадка Роксолани”.

На жаль, не усі заклади громадського харчування витримали іспит Форумом.

Журналіст “ВЗ” стала свідком, як в одному з елітних кафе центру офіціанти не встигали із замовленням, метушилися, нервували... “Офіціанти “зашивалися”, під вечір були дуже втомлені, виснажені, неуважні, — наголошує львів’янка Оксана. — На різні культурні заходи до Львова не вперше приїжджають багато туристів. Слід звикнути працювати у такі дні в посиленому режимі, бо турист матиме негативне враження про місто і сферу обслуговування”.

Як розповіла “ВЗ” заступник гендиректора готелю “Дністер” Олександ­ра Гагаріна, готельєри нічим не здивували гостей Форуму, меню та інші послуги — традиційні. На літніх терасах ресторанів були аншлаги. Це вкотре доводить, що туристи пробували Львів на смак.

“Форум став яскравим прикладом туристичного завантаження міста, — каже пані Олександра. — Це “лакмусовий папірець”, який дає змогу визначити, наскільки Львів готовий прийняти певну кількість гостей. Тест показав, що Львів не завжди готовий належно прийняти туристів, які одночасно зосереджуються у центрі. Ця локація не справляється з напливом. Тому головне із завдань — розширення туристичних меж Львова. В такому випадку потік гостей буде розсіяний, а персонал закладів краще буде справлятися із обслуговуванням”.

За її словами, власники закладів громадського харчування повинні ретельніше стежити за подіями у Львові. На ці періоди варто брати на роботу додаткових офіціантів. Натомість через економічну кризу чимало кафе скоротили персонал”.

Ресторатор Вардкес Арзуманян розповів “ВЗ”, що під час Форуму видавців кафе, ресторани мали на 10% більші прибутки, ніж у звичайний вікенд. Культурні, фестивальні, спортивні події впливають на касу закладів громадського харчування. Але кожна подія має свою туристичну аудиторію. “У посиленому режимі під час Форуму не працювали, але навантаження офіціантів було вищим, ніж у звичайні дні, — наголошує ресторатор. — Деякі туристи кажуть про надто високі ціни в окремих ресторанах. Просто деякі заклади трохи “загубилися” у стрибках іноземної валюти, працюють на стовідсотковому імпорті. Тому ціна страв не може бути низькою. Левова частка кафе в центрі тримають доступну цінову планку. Середня вартість чека — 100-150 гривень”.

Марія Доротич