На «панщину» до сусідів

Останнім часом дедалі більше українців їдуть до найближчих євросусідів, поляків, аби заробити копійчину. Польщу вважають найсприятливішою для легального працевлаштування українців. Галичанам туди ближче, ніж до рідної столиці, а середня зарплата поляків у сім разів більша за українську. Проте не всі, хто спробував «польських заробітків» на смак, поїдуть туди за «добавкою». Трапляється там і така робота, якої ворогові не побажаєш…

Найпопулярніший вид заробітку в Польщі - сезонні збирання ягід…

Чому запрошують?

Польським підприємствам бракує трудових ресурсів. Зростання економіки та трудова еміграція поляків призвела до збільшення вакансій на фабриках та заводах. До того ж наймати українців дешевше. Якщо будівельник з України за місяць отримує 900 доларів, то польському спеціалісту доведеться заплатити 1,3 тисячі. Кілька років тому був значний стрибок у кількості запрошень, які поляки відправили в Україну. Раніше їх кількість сягала 20 тис, а у 2011-му — рекордні 240 тисяч. Варшава спростила процедуру праце­влаштування також для жителів Росії, Грузії, Молдови та Білорусі. Однак лише для українців поляки спростили також процедуру оформлення трудової візи. Тепер 9 із 10 заробітчан у Польщі — наші співвітчизники.

Польща намагається вивести трудових нелегалів з “тіні”. Із 2012-го роботодавці мусять оформляти на кожного робочого трудовий договір, підтвердження візи та медичну страховку. За кожного легального працівника роботодавець отримує пільги на сплату податків, а за «спійманого» нелегального — 3 тис. дол. штрафу.

Хочуть медиків, програмістів та інженерів. Але не вчителів!

Доки молоді поляки їдуть на заробітки до Великої Британії, Ірландії, Нідерландів та Норвегії (з моменту входу Польщі в ЄС туди виїхали 4 млн. поляків), в українців з’являється шанс влаштуватися на добру роботу. Затребуваними є лікарі та медсестри, а от фармацевтів у Польщі й своїх вдосталь. Польські компанії постійно запрошують до спів­праці українських програмістів: тут усе залежить не так від рівня польських конкурентів, як від навичок самого претендента, бо ІТ-компанії часто пропонують навчання. Бракує полякам й наших інженерів.

Тяжче знайти роботу хімікам, біологам, педагогам та соціальним працівникам. Якщо хіміки ще можуть пошукати роботу в регіонах, де є хімічна промисловість (як от Кендзєжин-Козьле та Поліце), то вчителі зазвичай таки повертаються ні з чим.

Їхали на фірму — потрапили у пекло...

Дві львівські студентки спробували влаштуватися у Польщі на роботу «на літо». Безпосередньо з поляками домовлятися не хотіли, тому шукали «надійного» вітчизняного посередника. Ним виявилась… турфірма! Менеджер запропонувала підібрати дівчатам не надто важку роботу «лише» за 3 тис грн. Аби не мати зайвих клопотів із документами, візами та пошуком фірми, дівчата погодились заплатити. «Збирати ягоди не поїдемо, і на фабриці працювати не будемо», — одразу попередили студентки. Дівчинка з турфірми запевнила: робота настільки хороша, що, аби потрапити туди, записуються в чергу.

Запропонували їм пакувати серветки польського виробника Eco Wipes. «Там вас зустрінуть, зароблятимете 10 злотих за годину, будете жити ще з двома дівчатами. Працюватимете по 12 годин п’ять днів на тиждень, але робота не складна», — запевнила менеджер. «У Польщі нас ніхто не зустрів. Польський номер фірми ми мали, але не мали з чого подзвонити. З Варшави добралися до Нового-Двору-Мазовецького електричкою. Нам розповідали, що одразу побачимо величезну вивіску тієї фірми, але нічого такого не було. Зупинили таксі, дали водієві адресу. Знайшли офіс і до вечора чекали, що нас поселять у квартиру», — розповіла Марта.

Виявилося, дівчата житимуть у кімнаті з п’ятьма дорослими жінками. «Нащо ви приїхали на такий тяжкий заробіток?» — питали вони. Були жіночки зі Львова, Кривого Рогу і навіть Маріуполя. Одразу налякали, що працюють і вдень, і вночі цілий тиждень, крім неділі. Того ж вечора дівчат повели на інструктаж. Виявилося, що то не маленька фірма, а фабрика, де треба стояти біля конвеєра. «Жінки там 12 годин стоять — сісти не можна. Конвеєр швидко рухається, руки починають боліти після перших півгодини”, — розповіла дівчина.

Замість обіцяних 10 злотих платитимуть тільки 7. І зарплата — в середині серпня. Для початку дівчатам дали роботу поза конвеєром. У партії серветок закінчився термін зберігання. Дівчині дали ацетон, сказали стирати стару дату і пробивати свіжу. «12 годин випарів ацетону у закритому приміщенні — це ще квіточки. Моїй подрузі сказали складати коробки. Для цього не видали спеціальних рукавиць, і жорсткий картон порізав руки.

Умови праці на фабриці жахливі: у сусідньому залі жінки пакували ватні диски, тож усі були у пуху. Там немає кондиціонерів, і температура зазвичай сягає 35 градусів. Не витримавши такої «панщини», дівчата повернулися додому з порожніми кишенями і дуже злі. Коли запитали у менеджера української турфірми, чому вона не попередила про умови праці, та відповіла: «Ви туди працювати їхали, а не на шезлонгах лежати»...

Як не втрапити у халепу?

Треба уважно читати оголошення про роботу. У ньому не повинно бути граматичних помилок, бо це є першою ознакою шахраїв. Якщо в оголошенні вказана надто висока чи надто низька зарплата, найімовірніше, на місці вам доведеться виконувати не ту роботу, яку обумовлювали. Не варто одразу надсилати роботодавцю свої особисті дані й документи. Вони можуть потрапити до рук шахраїв.

Не варто звертатися до компаній, які не займаються працевлаштуванням офіційно. Турфірми та фізичні особи навряд чи знайдуть вам роботу на вигідних умовах. Варто дізнатися про місце майбутньої роботи якомога більше: хто є власником, рід діяльності, дата заснування і адреса офісу. Не зайвим буде розпитати знайомих про подібний досвід за кордоном чи пошукати в мережі відгуки про конкретного роботодавця.