Передплата 2024 «Неймовірні історії життя»

«Не можу повірити, що це відбувається зі мною. І де? У Львові!»

Стріляли по вікнах помешкання директора театру ім. Лесі Українки Олексія Коломійцева.

“Культурний” скандал довкола Львівського драматичного театру ім. Лесі Українки втратив усі ознаки культурності. Замовчали музи — “заговорила” зброя: у вікна директора театру, режисера Олексія Коломійцева стріляли із пневматичного пістолета. У склопакеті вікна залишився отвір від кулі. У квартирі разом із Олексієм Коломійцевим мешкають його дружина Олена і двоє дітей — 11-річний Філіп і 9-місячний Мартин...

Як розповів “ВЗ” Олексій Коломійцев, вночі у суботу, 4 липня, стріляли у вікно кімнати, біля якого він зазвичай працює. “Маю звичку по ночах сидіти в навушниках, підбирати музику до вистав, — розповів режисер. — Я чув хлопок, але не звернув на це уваги. Адже ми винаймаємо помешкання у старому будинку, тут все трясеться, якщо навіть машина вулицею проїжджає. А у понеділок дружина почала мити вікна і... з жахом побачила пробоїну від кулі. Я викликав міліцію, вони взяли свідчення, на око визначили, що стріляли з пневматики, взяли свідчення в сусідів і пішли”.

“Нікого не звинувачую, але не вірю у випадковості, — веде далі Олексій Коломійцев. — Усе складається у ланцюжок подій, які відбуваються довкола театру ім. Лесі Українки, — залякування і прокльони на мою адресу, намагання вижити мене з міста.

Я не можу повірити, що це відбувається зі мною. І де? У Львові! Дивно, що дії акторів, які виштовхали мене з кабінету, фактично так ніхто і не засудив. Ба більше — Богдан Козак навіть захистив цих акторів, де-факто підтримав цю фізичну розправу (Богдан Козак — народний артист України, професор, декан факультету культури і мистецтв ЛНУ ім. І. Франка, більшість молодих акторів театру ім. Лесі Українки — його вихованці. — Авт.). Уся ця історія — розіграна як по нотах, але методи — радянські, КГБшні: залякати, знищити”.

Олексій Коломійцев каже, аби убезпечити життя дітей, йому доведеться думати про “евакуакцію” зі свого помешкання. Але їхати зі Львова, кидати роботу, не збирається. “Цей постріл — прояв слабкості, - каже він. - У них немає законних способів виштовхати мене зі Львова, то вдаються до залякування. На мене стільки бруду ще ніколи не виливали. Мені телефонує мій батько, який живе у Дніпропетровській області, хвилюється, каже, що люди показують на нього пальцями... Я поінформував про інцидент із пострілом міське управління культури. Буду влаштовувати прес-конференцію...”

Ім’я талановитого режисера з Харкова, який торік у березні, вигравши конкурс, очолив драмтеатр ім. Л. Українки (колишній театр ПрикВО) оповите скандалами. Зі скандалом він пішов із Полтавського музично-драматичного театру ім. М. Гоголя — Полтавська облдержадміністрація заборонила йому ставити виставу за твором Шостаковича “Антиформалістичний райок” (потім він з успіхом поставив її у Львові). Невдовзі після того, як Коломійцев очолив театр у Львові і звільнив значну частину старого колективу, вікна і вітрини театру побили, а двері облили зеленкою невідомі зловмисники. Їхні особи та причини нападу досі не встановлено. Тоді у театральному середовищі завирували версії, мабуть, не такі вже далекі від істини, що це помста звільнених. Однак потім усе пішло нібито добре: режисер спрацювався із молодим, талановитим колективом, і протягом сезону вони “видали на гора” чотири цікаві прем’єри. Крім того, Коломійцев також запросив поставити вистави чотирьох інших режисерів, зокрема, Богдана Козака і директора театру “І люди і ляльки” Олексія Кравчука.

Однак наприкінці театрального сезону між акторами і режисером пробігла чорна кішка. 20 червня трупа зірвала виставу — актори зі сцени оголосили глядачам, що висловлюють недовіру директору і розпочинають страйк. Претензії — невиконання директором службових обов’язків, приниження гідності, фінансові махінації. Потім зайшли в кабінет до Коломійцева і у брутальній формі виштовхали його звідти (відео цього інциденту є у соцмережах). Актори забарикадувалися у приміщенні театру на шість годин.

Аби “розрулити” конфліктну ситуацію, міський департамент гуманітарної політики прийняв “соломонове рішення” - не продовжувати контракт із Коломійцевим, і, водночас, із усім акторським складом. Натомість оголосили конкурс на заміщення вакантних посад акторів і художнього керівника. Контрольно-ревізійне управління перевіряє фінансово-господарську діяльність театру. Це рішення підтримав і міський голова Львова Андрій Садовий. Конкурс на посаду художнього керівника має відбутися 3 серпня. Олексій Коломійцев оголосив, що обов’язково буде подаватися на цей конкурс. Причиною конфлікту і сам режисер, і очільники міського культурного департаменту називають “вплив ззовні”, мовляв, хтось повпливав на акторів театру Лесі Українки, налаштував їх проти режисера. Коломійцев каже, що такі дії — ніщо інше, ніж рейдерське захоплення приміщення театру.

Коментар для «ВЗ»

Богдан КОЗАК, народний артист України, академік НАНУ, професор, декан факультету культури і мистецтв ЛНУ ім. І. Франка, актор театру ім. М. Заньковецької

Конкурс на посаду директора театру ім. Лесі Українки проводили, бо попередній директор Микола Лисюк звільнився. Там був хороший художній керівник, Людмила Колосович. Вона вивела театр із кризи і нормально працювала. На конкурс на посаду директора подався Олексій Коломійцев. Комісія, яка проводила цей конкурс, рекомендувала на цю посаду іншу людину. Але тодішня начальник управління культури Ірина Подоляк вирішила одноосібно призначити Коломійцева, не врахувавши думку комісії, яка одностайно висловилася проти нього. Мотивували тим, що він за чотири роки змінив сім місць роботи, а це про щось свідчить.

У кожному театрі він мав скандал на морально-етичному грунті з акторами. Не послухали. Управлінню культури хотілося щось змінити у театральній справі у Львові. Коломійцев прийшов на цю посаду. Через півроку звільнив художнього керівника Колосович. У Коломійцева - епатажні вистави. Там мало слів, багато пластики, музики, пантоміми. Оскільки в акторській трупі є й студенти, які закінчили нашу кафедру, вони звернулися до мене. Скаржилися, що режисер неетично з ними поводиться — матюки, хамство. Потім вони збирали підписи, вислали листи Садовому, на Кабмін...

Посада директора — адміністративна. Посада режисера — творча. Не можна їх поєднувати. Бо актори — люди залежні. Коли одна людина у своїх руках зосереджує всю владу — нічого доброго з того не вийде. Тут конфлікт на морально-етичному грунті — який би геніальний режисер не був, терпіти хамство, волюнтаризм і приниження ніхто не буде. У театрі має бути творча атмосфера. Актори зробили страйк. Після Революції Гідності кожен вимагає до себе поваги, який би він актор не був. Називати себе Лесем Курбасом, як називав себе Олексій Коломійцев, дуже добре. Але Курбас ніколи не кричав на акторів, він був культурною людиною. Я не знаю, хто у Львові б’є вікна, погрожує. Але не дуже довіряю заявам Коломійцева.

Схожі новини