«Не заробляю мільйонів, але роблю те, що подобається»

Українцям дедалі важче знайти роботу, адже в країні криза... Ми звикли говорити про кризу як про явище виключно негативне. Однак слово це має дуже цікаве походження. З давньогрецької воно означає “суд”, “рішення”. У китайській кризу позначають двома ієрогліфами, один з яких означає “загроза”, а інший — “можливість”. Саме під час криз найкраще видно, хто чого вартує та хто які можливості має. Якщо у нашому житті наступив кризовий період, це насамперед шанс почати жити по-новому. Як писала Ліна Костенко, “і кожен фініш — це по суті старт”. У цьому переконалась Ольга Письменська, яка пропрацювала три десятиліття на одному підприємстві, а коли залишалось кілька років до пенсії, змушена була звільнитись. Але жінка не розгубилась, і не просто знайшла нову роботу, а здійснила свою мрію — відкрила невеличку фабрику, яка шиє жіночу білизну під власною торговою маркою Olga Design.

«Я працювала на червоноградській фабриці “Калина” майже все життя. Була конструктором. Але потім там почались скорочення, атмосфера була дуже напружена. З молодими співробітниками стало важко спілкуватись. Та й одноманітна робота наб­ридла. Я не витримала і звільнилась сама, — каже Ольга Письменська. — Пішла “на біржу”. І там мені справді допомогли. І фінансово (отримала п’ять тисяч гривень допомоги на започаткування власного бізнесу), і порадами. Я проходила спеціальні курси, тренінги, на яких ми вчились складати бізнес-план, вчились основ ведення бізнесу. І це справді дуже важливо для започаткування власної справи. Однак я страшенно боялась, адже на той час мені уже було 52 роки. Молоді люди швидше адаптуються до нового, перелаштовуються, у зрілому віці це значно важче. Зрештою, я художник, а не бізнесмен. Але треба брати себе в руки — і вперед».

Жінка зізнається, що швейний бізнес — недешевий, адже обладнання дороге, та й якісні матеріали також коштують дорого. Тож окрім допомоги від Центру зайнятості, власних заощаджень, довелось ще позичати грошей у родичів та знайомих. Але справа пішла, і білизну торгової марки Olga Design можна купити не лише в Червонограді, а й у Львові, Луцьку, Франківську. З центром зайнятості Ольга Письменська співпрацює і надалі — тепер уже як роботодавець, адже на міні-фабриці, окрім неї та чоловіка, працює ще менеджер з продажів та семеро робітників.

“Не можу сказати, що багато заробляю, адже бізнес потребує постійних вкладень, але на життя вистачає. Та головне, роблю те, що мені подобається. Розробляю ексклюзивні моделі, які практично не повторюються. Щоразу додаю якісь нові деталі, — каже Ольга Письменська. — Ще два роки тому могла сказати, що бізнес йде дуже добре. Тепер працювати важче, адже всі тканини, мережива нам постачають з Європи, тож собівартість прив’язана до курсу євро. А продаємо ми свої вироби за гривні. Піднімати ціни на білизну складно, адже розумію, що люди зараз також не мають грошей. Хотіли б купувати українську фурнітуру, але її просто немає. Свого часу намагались працювати з київською фабрикою ім. Рози Люксембург, але, на жаль, нам не підійшла якість. А щодо мережив, то їх, здається, у нас ніколи і не випускали. Принаймні за тридцять років роботи на “Калині” не пригадую, аби ми працювали з українським постачальником. Загалом шити кольорові речі складно, адже потрібно підбирати тканини в тон, а вибір не завжди це дозволяє. Я ж не можу дозволити собі робити “халтуру”, як деякі кустарники. Великих планів на розширення бізнесу не будую, адже мені уже шістдесят. Хто його знає, скільки ще зможу працювати? Але хочу, аби та білизна, яку випускаємо, була найкращої якості”. Пані Ольга переконана, що робота, яка приносить задоволення, значно важливіша, аніж робота, яка приносить великі заробітки. Тому жінка радить не боятись змін, особливо, якщо ти ще молодий.

Якщо мрієш про власну справу

Чимало людей скептично ставляться до роботи державних центрів зайнятості. Однак є чимало прикладів, коли колишні безробітні з допомогою центру зайнятості започаткували власну справу. “ВЗ” уже писав про колишню юристку, яка тепер є власницею салону прокату карнавальних костюмів, і про вчорашню студентку, яка відкрила туристичну агенцію. Вчителька відкрила приватний дитячий садок. Хтось заснував перепелину ферму, хтось автосервіс, хтось почав вирощувати малину... Прикладів чимало.

Програма сприяння підприємництву державної служби зайнятості працює таким чином. Якщо ти безробітний, стоїш на обліку у центрі зайнятості, то можеш отримати невеличкий “стартовий капітал” на відкриття власної справи. Це допомога, яку безробітний може отримати за увесь термін перебування на обліку (360 календарних днів), але її виплачують одноразово. Середня сума такої допомоги у цьому році — 12 тисяч гривень, максимальна сума — близько 40 тисяч гривень. Усе залежить від страхового стажу безробітного та розміру зарплати за останнім місцем роботи. Звичайно, отримати всю суму на руки відразу не так легко — треба прой­ти серію навчань, скласти бізнес-план свого майбутнього підприємства, прой­ти чимало перевірок і співбесід.

Однак навіть якщо ти не є безробітним або не маєш жодного стажу (людина без стажу не може претендувати на “стартовий капітал”), то можна просто прийти на семінари, які періодично проводить служба зайнятості у Львові та райцентрах. Розклад таких семінарів можна знайти на сайті обласного центру зайнятості.