Вночі не спати! По Львову гуляти!

Двічі на рік Львів уночі відчиняє двері музеїв, храмів, галерей, а транспорт та кав’ярні працюють навіть після опівночі. «Ніч у Львові» стала візитівкою Міста Лева. Цього разу дійство охопило три ночі — з 12 по 14 липня. Окрім відвідин музеїв, на львів’ян та гостей міста чекало чимало сюрпризів: вечір джазу, шопінг-найт, танго¬ вечірка, фаєр¬шоу, вуличний кінопоказ. У рамках фестивалю «Ніч у Львові» протягом трьох ночей провели понад 200 заходів на 50 об’єктах.

Єдиним ЗАВДАННЯМ для фестивальників було правильно розподілити свій час, аби всюди побувати, усе встигнути побачити. Відвідувачів вже в першу ніч назбиралось сім тисяч. У інші дні, попри дощову погоду, інтерес до подій не стихав. Відкриття фестивалю відбулося 12 липня театралізованим вогняним дійством на площі перед входом у Ратушу. Після чого частина глядачів пішла оглядати вежу Ратуші, інші, більш відважні, вирушили досліджувати підземелля будівлі. В обох випадках туристів чекав сюрприз — актори театру «Воскресіння» не лише розповіли легенди споруди, а й створили видовищні постановки з неймовірними костюмами.

Легенди Ратуші

Адреналін від екскурсій Ратушею підіймався вдвічі — ідучи крутими східцями на вежу та слухаючи розповіді екскурсовода про дух монаха¬дзвонаря, що віддав своє серце механізму годинника вежі. Не менш таємнича атмосфера панувала у підземеллях Ратуші. Спочатку фестивальників зустріли музики, що виконували середньовічні мелодії на волинці, віолі, бузькі. Потім відвідувачі прокрадались поміж фантастичні декорації, слухали розповіді про літаючу чорну труну та неспокійний дух львівського ката, що ходить ночами по площі й просить повернути йому руки. У напівтемряві, при світлі свічок та під таємничу музику з мурів підземелля виринали персонажі монаха¬писаря, ката, красивих незнайомок у давніх шатах. Родзинкою екскурсії стало вогняне дійство у внутрішньому дворі Ратуші. Тут, серед тисячі лампадок, відвідувачів чекала постановка від театру «Воскресіння» ¬ палили вогні грізні інквізитори, витанцьовували на височенних ходулях у золотих шатах чарівний юнак та панянка.

Танго як запорука хорошого настрою

Не лише пігулки можуть стати запорукою хорошого самопочуття, запевняє викладач школи аргентинського танго Barrio de Palermo Соломія Кудин. Любителі екстравагантного танцю мали змогу відвідати танго¬спектакль «Аргентинські пристрасті», а новачки ¬ пройти майстер¬клас танго. «Ніч аргентинського танго ¬ це соціальний проект, ¬ розповідає пані Соломія. ¬ Наші танцівники не займаються танго професійно, але люблять цей танець, вкладають у нього душу.”

Лицарські бої та середньовічні танці

Клуб історичної реконструкції «Пантера» влаштував майстер¬класи середньовічного танцю у музеї зброї «Арсенал». Відвідувачів чекала екскурсія музеєм та лицарські бої. «Ми показали кілька придворних танців періоду XIII¬XVІ століть, ¬ розповіла учасниця клубу Юлія Гузюк. — Усі бажаючі, а їх вистачало, мали нагоду навчитись танцювати. Атмосфера була чудова, люди бавились, і викладачі і учні отримали задоволення від майстер¬класів. Середньовічні танці нескладні, рухи повторюються, тому гості чудово впорались із завданням». Не менше захоплення викликав лицарський бій, що демонстрували учасники «Пантери». Як розповів учасник клубу Ярослав Лазурак, демонстрували глядачам тренувальний бій зброєносців, а також герцога й зброєносця.

Привидів на Личакові нема, лише туристи

Найвідважніші учасники фестивалю вирушили досліджувати опівнічний Личаківський цвинтар. Відвідувачі прогулювались двокілометровою головною алеєю, слухаючи історії видатних людей, що поховані на цвинтарі. «Переважно презентуємо пам’ятки мистецтва, старі каплиці кінця XIX століття, ¬ каже завіду¬вач наукового відділу музею Марта Тарапацька. ¬ Цікавим є пам’ятник з двома собачками — поховання лікаря Івановича, поховання польського художника Артура Гротгера, що пов’язане з історією кохання, пам’ятники довгожителям Львова, які прожили більше ста років і звичайно, відома «спляча красуня» Регіна Марковська. «Спляча красуня» ¬ найпопулярніший пам’ятник: молода жінка померла у 1885 році, автором цього пам’ятника був скульптор Юліан Марковський ¬ родич чоловіка померлої. Кажуть, скульптор працював над надгробком сім років. Навколо постаті жінки ходить легенди, кажуть, була акторкою й померла на сцені. Туристи пам’ятник запам’ятовують, бо це тонка, красива робота ¬ на подушці біля молодої жінки лежить зламана троянда як символ перерваного життя».

Світлотіні в підземеллях храму

Новими локаціями фестивалю «Ніч у Львові» стали храми. У підземеллях Храму Преображення Господнього, що на вулиці Краківській, відвідувачі спостерігали виставу від Театру тіней «Див» під акомпанемент камерного оркестру Stretta. У напівтемряві, під чарівні мелодії скрипок та віолончелей, львів’яни спостерігали гру світла й тіні, з якої виринали історії палкого кохання, народження нового життя, трагічної смерті. Глядачів потішила легенда львівських Ромео та Джульєтти, трагічна та комічна водночас: «Груба, як кишка, панна Францішка» була дочкою м’ясника, кохала бідного волоцюгу та носила йому харчі з батькової крамниці. Відвідувачі вистави мало не плакали, коли побачили смерть закоханих — злий м’ясник отруїв молоду пару. Проте фінальна репліка ведучого миттю змусила усіх реготати: «Так любилися, що втруїлися ковбасою», ¬ резюмував сценічне дійство.

Таблетки для щастя та мило від хабарів

Не менш захопливою була екскурсія музеєм «Таємна аптека», що на площі Соборній. Зайшовши в потаємні кімнати старовинної аптеки, глядачі побачили справжнісіньку лабораторію з таємничими рецептами, кольоровими посудинами та чарівними зіллями. Аптекар¬оповідач показав відвідувачам кілька таємничих процедур, наприклад, створив символ медицини — змію в чаші, та розповів про розвиток аптекарської справи у місті. Перша аптека у Львові з’явилася ще у 1270 році при Домініканському монастирі. З того часу чого тільки не вигадували місцеві фармацевти: мікстури від старості, пігулки для закоханих, спеціально для можновладців варили мило, аби руки від хабарів не чухались… Фармацевти врятували Львів від чуми, а у 1853 році два місцеві провізори Ігнатій Лукасевич і Ян Зег винайшли гас та створили першу гасову лампу без кіптяви. На завершення екскурсії відвідувачі прийняли присягу фармацевта й дегустували аптекарський коньяк «від усіх болячок».

Подорожі нічним хлібзаводом

Несподіванкою фестивалю стала нічна екскурсія на хлібзавод… Сорок бажаючих оділи у халати, бахіли, захисні шапочки й подивились, як у Львові роблять хліб, булочки і печиво. Усі кондитерські вироби на пекарні виробляються вручну. На очах у гостей працівниці пекарні розкачали пісочне тісто, змастили його білком, посипали соняшниковим насінням і розрізали на шматочки фігурним ножиком. Печиво випікається 13 хвилин. За цей час учасникам екскурсії показали виробництво батона з сезамом — від замішування тіста у велетенському тістомісі до зважування і формування батонів. Глядачам розповіли, що сухарі з родзинками нарізаються зі свіжого батона, після чого сушаться кілька хвилин у спеціальній печі. «Чомусь побутує думка, що у хліб додають невідомо які речовини, ¬ каже директор ТзОВ «Хлібтрейд» Андрій Чубко. ¬ Відвідувачі мали нагоду переконатись, що всі інгредієнти прості: борошно, молоко або сметана, яйця… Цехи працюють вночі, щоб зранку споживачі отримали свіже печиво та хліб. У двох пекарнях нашого підприємства (одна у Львові, інша — в Новому Роздолі) працюють близько 200 людей».