Дикі поросятка полюбляють шкірки від мандаринів
Сніг снігом, а кабанячі пологи – за розкладом…
Жителі хутора Малинівки, що на Бережанщині, Стефанія та Ігор Білани, крім свійської птиці-худоби, доглядають п’ятьох мініатюрних диких поросят (три «дівчинки» і два «хлопчики»). Цим «прибутком» потішила господарів у недавню студінь старожил обійстя — дика свиня Машка.
Ідемо у гості до новонароджених. Метрів за сто від вольєра, що неподалік лісу, самка починає нервово бігати по периметру, фурчить — почула чужака. Ласкавий оклик і спроба через металічну загорожу почухати її по щетинистій голові з настовбурченими вухами ледь не призвела до травми, добре, що встигли відсмикнути руку. Гнів Машки зрозумілий — вона відповідальна за п’ятьох своїх молокососів.
Стефанія Микитівна, колишня працівниця неіснуючого уже маслосирзаводу, пригадує, як все сталося.
— Ще у листопаді було у нас на хазяйстві два диких кнурики. Романтично стурбована Машка так гукала за цими кавалерами, що спасу не було. Сітку, яка відгороджувала її від них, повалила. Одну ніч перебула у змові — і ось результат «кавалерки»: п’ятеро сіро-жовтих смугастих поросяток…
У Біланів дикі свині — як на курорті. Годують їх висококалорійними харчами. Машці дають варену картоплю, комбікорм, присмачують молоком. Вітамінами служать овочеві відходи після приготування борщів, салатів, яблука, яких повно у саду під снігом. У щоденному раціоні були жолуді, яких восени назбирали п’ять мішків.
Малюкам господиня варить ячмінну кашу. Після цієї трапези Ігор Васильович, чи не найкращий у районі автокранівник, тре своїм живчикам кормовий буряк, кидає пшенички, кукурудзи, шматок хлібчика (щоб цей їхній сніданок не вкрали «халявщиці»-сойки, довкола вольєра розвісили червоні прапорці). Ласощі — шкірки з бананів і мандаринів.
Доглядати диких свиней Білани почали сім років тому, коли купили вепра в одного жидачівського підприємця. Торік великого ікластого Педра, який і поклав початок кабанячій міні-фермі у Малинівці, віддали до Чорткова, у племінне господарство. Хотіли розпрощатися і з Машкою, але як, скажіть, випадало її позбутися, якщо була «при надії»?
