10 років колекціонує... сміття

75-річний плюшкін так захопився пристрастю тягти додому всілякий непотріб, що одного дня просто не зміг вибратися зі своєї квартири у столичній багатоповерхівці. Щоб визволити пенсіонера зі сміттєвої пастки, знадобилися професійні рятувальники.

Свою колекцію з душком колись інтелігентний дідок (у минулому — науковець) почав збирати десять років тому, кажуть сусіди. Чим більші гори непотребу виростали у двокімнатній квартирі, тим довшою ставала процедура вибирання господаря за поріг свого сміттєсховища. Щоб протиснутися через завали з книг та мішків із всякою всячиною, пенсіонерові доводилося 15-20 хвилин пітніти. А потім ще й втрамбовувати непотріб у коридорі, аби вхідні двері можна було зачинити. Коли ж сміття у помешканні до стелі назбиралося, пенсіонер почав окуповувати сходовий майданчик. Навіть їсти вибирався на коридор, використовуючи замість столу підвіконня.

Попри це вилазки столичного плюшкіна за обновками зі смітників тривали щодня. Аж поки одного ранку дідусь так не застряг серед свого «добра», що й поворухнутися не зміг. Довелося сусідам підмогу викликати.

Спробувавши потрапити у завалену квартиру через балкон, рятувальники і там напоролися на непрохідну купу сміття. Довелося пробиратися у помешкання, вибивши вхідні двері. Коли ж горе-«колекціонера» нарешті визволили з целофанових кучугур, замість слів вдячності «надзвичайники» вислухали тираду за пошкоджені двері.

Після рятувальної операції дідок кілька днів у своїй квартирі не з’являвся. Та тільки-но родичі, скориставшись його відсутністю, зібралися розгребти сміттєві завали у помешканні, пенсіонер — тут як тут. Як на барикадах окопався, захищаючи своє багатство. Але і сусіди плюшкіна здаватися не збираються. Кажуть, і так довго мирилися з дивним хобі колишнього вченого. Тепер вирішуватимуть, як змусити пенсіонера позбутися сміттєзвалища у квартирі.

Та навіть, якщо і вдасться звільнити помешкання плюшкіна від сміттєвих завалів, то не надовго. Пристрасть до колекціонування непотребу — не просто дивацтво, а хвороба. Називають її синдромом Діогена (того самого давньогрецького філософа, який оселився у діжці, відмовившись від благ цивілізації). Страждають через цю недугу близько п’яти відсотків людей похилого віку (хоча трапляються і молодші пацієнти). Причому, як дослідили вчені, найчастіше діогенівській слабкості піддаються у минулому успішні люди, які отримали хорошу освіту і вели активне життя. Чимало сучасних плюшкіних, які побираються по смітниках, насправді — заможні люди. Тільки спустошувати грошові панчохи не поспішають, бо це — такі ж недоторканні запаси на чорний день, як і гори стягнутого за роки непотребу.