Як «на Михайла» хлопці «на мисливців» присягали
В Україні архангела Михаїла шанують як покровителя мисливців. У селі Буківна Тлумацького району на Івано¬Франківщині збереглися давні обряди посвячення у мисливці. Тому щороку 21 листопада, «на Михайла», чоловіки урочисто приймають присягу і поповнюють ряди мисливців.
«Господи БОЖЕ, що всіма лісами і нетрями володієш, усю звірину знаєш і нам її даєш, і ти, архангеле Михаїле, благослови полювання нам на пожиток, Тобі на прославу!» — так вперше звертаються до Бога і до Михаїла ті, кого щойно прийняли до товариства мисливців. Саме дійство розпочинається у хаті найстарішого жителя села і вправного мисливця. До нього з’їжджаються чоловіки з багатьох сіл. Кандидати на посвяту залишають на подвір’ї собак та кладуть у коридорі рушниці. На столі швидко з’являється їжа та чарка. Першу п’ють за здоров’я «батька», в господі якого зібралися. Другу спорожнюють мовчки за упокій душ усіх померлих мисливців, дехто поважно хреститься. Третю належить випити за майбутніх ловців. Їм наливають найбільше, десь по 200 грамів оковитої.
Стрілець, за словами місцевого населення, яке свято береже і дотримується обряду мисливської посвяти, повинен бути здоровим і витривалим. Якщо хлопці після спожитого не зможуть встати, верзтимуть дурниці або йтимуть, похитуючись, — то мисливці з них ніякі. Згодом усі чоловіки вирушають до лісу. Тут для новачків розпочинається справжній іспит. Молоді мисливці виконують найбезглуздіші завдання старших товаришів: лазять по деревах, повзають по¬пластунськи і... навіть гавкають разом зі своїми собаками. Старожили кажуть, колись такі «геци» були серйознішими. Майбутніх стрільців протягом усього дня обсміювали, не давали їсти, а то й могли… штани подерти. Якщо хтось із хлопців ображався, то у товариство не приймали. Казали, що з нього справжнього стрільця не буде».
Старші буківнянці, проводячи обряд посвяти, кажуть, що всі тут однакові: і старі, й молоді. Тож мусять завжди допомагати один одному, ділитися хлібом і м’ясом, не мучити спійманого звіра і не нищити лісу. Хто заздритиме вправнішим, від того Бог взагалі відверне на полюванні щастя і не дасть жодного хвоста вполювати (мисливські трофеї рахують на хвости і шкури. -Г. Я.). Проте це лише урочиста посвята, бо вже наступного разу новачки підуть на справжнє полювання, де вони покажуть, хто на що здатен.
