«Леви за натурою – собаки, тигри – коти»

Два роки тому на манежі Львівського цирку сталася надзвичайна подія: розлючений лев накинувся на дресирувальника Олексія Пінка. Кігтями і зубами хижак шматував свого господаря на очах глядачів. Першою на допомогу кинулася дружина дресирувальника Вероніка. Персея ледве вдалося втихомирити. Закривавленого Олексія забрала “швидка”. А щойно загоїлися рани, дресирувальник знову повернувся до левів.

Персей тепер гуляє по сафарі-парку у Криму.

Після дворічної паузи подружжя зі своїми сімома левами повернулося на манеж Львівського цирку. Зараз тут іде програма “Золотий цирк Африки”. Олексій і Вероніка разом уже 22 роки, десять з яких разом дресирують левів. Із гастролями об’їздили всю Україну, Білорусь, Грузію, Азербайджан, рік працювали у Москві на Фонтанці. Зі Львова поїдуть у країни Балтії.

— Львів’яни пам’ятають трагічний випадок на манежі Львівського цирку, коли на вас, Олексію, накинувся лев. Відразу з лікарні ви знову пішли працювати. Не було психологічного дискомфорту?

О. П. Звісно, ставлення і підхід до левів змінилися. Став більш обережний. Що зробиш: така професія — на своїх помилках вчимося. Мало якому дресирувальнику вдалося уникнути травм від тварин. З нами досі працюють деякі леви з тієї групи. Це був той випадок, коли лев статево дозрів і захотів заявити про своє лідерство — помірятися силами зі мною. Його треба було раніше забрати з манежу. Зараз це розуміємо, а тоді думали, що силою волі його переможемо. Хотіли Персея на характер взяти, побороти його агресію. Не вдалося. Тепер він гуляє у Криму, в сафарі-парку.

— Відвідували його у сафарі-парку?

В. П. Звичайно. Коли на гастролях у Криму, заїжджаємо у сафарі-парк. У нього велика територія, свій прайд, вже є діти. Там зараз живуть четверо наших “пенсіонерів”.

— Що вас привело у цирк? Як виник­ло бажання працювати саме з левами?

О. П. Я завжди займався спортом: плаванням, боксом, легкою атлетикою, майстер спорту з важкої атлетики. Якось товариш, який набирав групу для повітряного польоту, покликав до себе працювати. Моїм завданням було ловити і підкидати на трапецію гімнастів. Коли група розпалася, я залишився без роботи. Дресирувальник левів запропонував іти до нього асистентом. Пропрацював півтора року. Весь цей час не покидала думка — створити свою групу. Нам пощастило — Державна циркова компанія сказала, що їм потрібен такий атракціон.

В. П. Ми вирішили разом дресирувати левів. Коли їх побачила у цирку, відразу закохалася. Вони імпонують характером, більше прив’язуються до людей, ніж інші хижаки. Леви за натурою більше собаки, тигри — більше коти.

— Попередньо здобули відповідну освіту?

В. П. Дресирувальник — професія, якої не вчать у жодному вузі. Батьки можуть передати свій досвід дітям. Або ж, як ми, самі вчимося на власних помилках. У зоопарках купуємо двомісячних котенят, звикаємо одне до одного. Коли підростають, дивимося, чи піддаються дресурі. Не всі леви можуть працювати на манежі, як і не всі люди можуть бути артистами. Якщо бачимо, що не артист, віддаємо в зоопарк. Правда, грошей нам за тварину не повертають. Маємо трьох старожилів, які з нами від початку. З левами проводимо 20 годин на добу. Крім того, є три асистенти, які їх доглядають.

— Під час вистави не всі підопічні виконують команди. Мабуть, неслухняних після виступу чекає серйозна “чоловіча” розмова?..

О. П. Лише репетиції можуть виправити ситуацію. Як його покараєш?! Покараєш — він тобі відповість. Під час виступу доводиться вмовляти, сила тут не допоможе. У левів все відбувається на умовних рефлексах. Якщо щось не так, краще дати тварині відпочити, не чіпати її, за потреби зробити аналізи. Різне буває: може, щось у нього болить. Тварини ніколи ні в чому не винні — винні дресирувальники, які недопрацювали чи недогледіли. До кожної тварини має бути індивідуальний підхід. Спочатку леви з тумби на тумбу скачуть. Потім привчаємо до кільця, якого вони бояться, бо сприймають як замкнутий простір. Після цього кільце потрохи підпалюємо. І так — поступово... Леви за своєю природою, особливо маленькі, боягузи. Це в період статевого дозрівання вони ведуть боротьбу за лідерство. Зазвичай викидають коники молоді леви, які ще не звикли до глядачів. Їх під час виступів заохочуємо шматочками м’яса. Але ніколи не примушуємо лева щось робити через силу. З наших семи левів лише троє скачуть через вогняне кільце. Якщо лев не стрибун, може, він добре робить кульбіт чи скаче з тумби на тумбу. Левиці набагато піддатливіші за самців. Леопарди, пуми, рисі набагато гірше піддаються дресурі, ягуари взагалі не піддаються. Леопарди розумні, але норовливі. Сучасна дресура відрізняється від тієї, що була років сто тому. Тоді це було виключно приборкання хижаків. Дресирувальник виходив на манеж, ляскав бичем, стріляв у повітря. Усе зводилося до того, аби поставити тварину у стійку струнко. Сучасна дресура демонструє, що всього можна домогтися любов’ю — без приборкання, без жорстокості.

— Коли виходите на манеж один на один із левами, моторошно?

В. П. Якби було страшно, ми б цим не займалися. Леви відчувають страх. Ввійти в клітку може кожен, а от вийти — не кожен. Я людей більше боюся, ніж левів. Маю фобії: боюся висоти, води.

О. П. Я не боюся з левами у клітці, бо ми ростили їх змалечку. Зараз маємо двох малюків. Знаю їхню реакцію, настрій. До чужих дорослих левів, звісно, у клітку не піду. Це треба бути самогубцем.

— Любителі видовищ запрошують на корпоративи?

В. П. Вистави тільки у цирку показуємо. Від невеликого розуму нас кличуть на приватні вечірки. Кажуть, приведіть лева на повідку. Це ж додуматися до такого!

— Цирковий артист — справа прибуткова?

В. П. Ми — артисти цирку Державної циркової компанії України. Маємо стабільну зарплату — чотири тисячі гривень на місяць. У радянські часи дресирувальники мали пільги, різні доплати, персональну ставку. Зараз у нас така ж зарплата, як у дівчат, що крутять обручі.

— Працювати у парі легше чи, навпаки, ще більша відповідальність лягає на плечі?

О. П. Коли сам виходиш на манеж, контролюєш себе і левів. А тут ще треба про дружину думати, щоб їй хто на голову не скочив. Я її прикриваю, вона — мене. Та клопоту все ж більше. Раптом щось не так — ноги в руки і втік. А тут як втечеш?! У нас багато трюків, яких ніхто не робить. Наприклад, танго з левом. Під час танцю він мене обнімає лапами. Ніхто не знає, чи не захоче він мені в шию зубами чи кігтями впитися. У жодній книжці чи інституті цього не навчать. Ніхто не скаже, на який трюк здатен лев. Я можу майже до кожного лева підійти, знайти підхід, контакт, дати прикорм, погладити. Але щоб він мені лапи на плечі поклав!.. Творчих задумів є багато, все впирається у фінанси. Вже є трюки, які репетируємо, наприклад, лев стоїть на... передніх лапах.

За словами дресирувальників, у неволі леви живуть 20-25 років. На волі — як пощастить. Вік дорослих самців у природі недовгий. Леви живуть прайдами: один-два самці і шість-вісім левичок. Коли самцю шість-сім років, у прайд приходить молодий, більш активний і сильний. Він виганяє старого самця з гурту, і той стає одиночкою. Леви у природі не полюють, лише левиці. Не пристосований до життя, гине років у десять.

Щодня дорослий лев з’їдає шість кілограмів м’яса. Ці хижаки люблять яловичину, кролятину, свинини їм не можна. У раціон також входить молоко — літр на день — та яйця. Левенятко коштує дві тисячі доларів.