На «Золотий гуляш» з’їхалося пів-Європи
На смачному фестивалі мужіївці демонстрували угорську кухню та українську гостинність
Кожного року у середині жовтня у селі Мужієвому, що на Берегівщині (Закарпаття), на фестивалі «Золотий гуляш» мужіївці демонструють свою кулінарну майстерність та гостинність. От і минулими вихідними у Мужієве з’їхалися любителі цього смаколика, аби продегустувати найкращі гуляші у світі.
Назва фестивалю символічна, вважає більшість, адже село неподалік першого в Україні збанкрутілого золоторудника. Однак місцеві кулінари стверджують, що назву дали через яскраво-золотистий відтінок гуляшу.
В угорській кухні гуляш — традиційна страва. І тому, щоб спробувати на смак угорські страви, туристи прямують на Закарпаття з усіх куточків України, Росії та Угорщини. Найпопулярніший вид гуляшу — знаменитий «бограч гуляш». Угорське слово gulya означає стадо корів, а gulyas — пастух корів. Відповідно, gulyas hus (hus — означає м’ясо), або скорочено gulyas, перекладається як «м’ясо по-пастушому». Протягом багатьох століть пастухи варили м’ясо у своїх знаменитих bogracs (казанках). Звідси і походить назва страви bogracs gulyas — гуляш, зварений у казані. Бограч-гуляш по праву можна вважати закарпатською стравою, адже цей край налічує багато угорських міст і сіл, традиції куховарства яких вже давно асимілювалися з кулінарними уподобаннями закарпатців.
— Наш гуляш (боб-гуляш та бограч) знають по всій Україні, — каже голова Берегівської районної спілки сільського туризму Шарлотта Чізмар. — І тому, аби спробувати на смак угорські страви, — прямують до нас туристи не лише з нашої країни, а й з Росії, Білорусії. А над назвою фестивалю довго не думали. Бо справді гуляш має золотистий відтінок. На Берегівщині для цієї страви використовують лише відбірну свинину. Загалом на приготування великого казанка (“бограча”) потрібно 4-5 годин.
Фестиваль вдалося організувати та провести за допомоги угорського міста-побратима Сигетсентміклоша. Звідти приїхали і молоді артисти, які грали та танцювали на сцені запальні чардаші.
На фестиваль приїхали також кухарі та гості зі Львова, Ужгорода, Виноградова, Києва. Брати Атілла та Арпад Ласли показували своє мистецтво — на очах у публіки робили діжки, гнули обручі. Можна було купити також багато виробів ручної роботи — зокрема пропонували гостям ляльки-мотанки, плетені сувеніри.
Ніхто не поїхав додому голодним. Деякі приїжджі навіть забронювали собі місця у наметах: як гуляти — то гуляти. А забава справді була чудова — аж до рання.
