Яблука під пресом

Тернопільська область

Золота осінь — ще й пора заготівлі яблучного соку. Вагітні сади аж стогнуть від достиглих антонівок, «симиренків», «слави переможців» та інших безіменних екземплярів, тож господарі квапляться звільнити дерева від цього приємного тягаря. Частину плодів обережно, аби не потовкти, зривають і складають в ящики у підвалі — щоб спожити свіжими взимку, а іншу, ту, що не така довговічна, пускають під ніж. З них готують сушениці, вітамінне питво і наливки.

У родині Вітковських сік тиснули не з власних яблук, а з лісових — щоб не пропадали. Назбирали їх на околиці хутора Долини 14 мішків. Після інтенсивного купання у великій балії напівдички пропустили через саморобну корморізку. 45 секунд — і відро червонобоких яблук перетворюється у січку. Подрібнену масу насипають у мішок з грубого полотна, в якому колись зберігали цукор, поміщають у велике циліндричне сито, виготовлене зі старого молочного бідона. Під вагою металевого преса-гніту через три сотні висвердлених дірочок у ньому ручаєм стікає помаранчева солодка рідина. Чотирирічний Назар, який допомагає татові стискати мішок, підставляє горнятко і швидко спорожнює його. «Буду сильним, як козак!» — каже, прицмокуючи. До дегустації «на халяву» долучаються спритні оси…

Не пропадає і яблучний «жом». По відру його дали корові і телиці, ще стільки ж вітамінних відходів вділили свині, яка нагадувала про себе голосним рохканням. Запропонували відходів сусідам для їхньої худоби, але вони, подякувавши, відмовилися — мають вдосталь своїх яблук.

За якихось дві з половиною години роботи ґазда Степан підніс господиням 140 літрів яблучного соку. У двох виварках його перекип’ятили з цукром, розлили у стерилізовані слоїки — буде дітям замість «пепсі-коли». Ще 60 літрів соку помістили у дві великі сулії — щоби бродило вино для прийому на Різдвяні свята. Аби смаковий «букет» майбутньої наливки був багатшим, додали у бутлі горобинового соку і родзинок. Через три місяці напросимося сюди у гості…