«Шкода дурно час марнувати біля тих банок, кинула у морозилку – і все...»

Зі самого ранку на львівському Привокзальному ринку гамірно. В овочевому павільйоні — гори овочів. Люди не поспішають купувати, більше прицінюються. Найбільше зараз помідорів та перцю. Сезон на закрутки вже добігає кінця, але дехто ще добирає овочі.

Херсонський перець по 9 гривень, гарні великі помідори — по 6, стільки ж коштують огірки та баклажани. Бабуся просить зважити півкіло огірків. “Дві гривні 75 копійок”, — каже продавець. “Давайте за дві”, — просить старенька. Та чоловік категоричний, мовляв, на півкіло настільки спустити ціну нереально. Зітхнувши, старенька додає копійки і забирає пакетик.

Пенсіонерка пані Галина каже, що до зими вже підготувалася. “Залишилося тільки з перцем закрити декілька банок, — розповідає. — Закрутила помідори, огірки, зробила асорті. Маю простий рецепт: на півтора літра води даю столову ложку солі, дві ложки цукру і ложку оцту. Патисони, кабачки, огірки та помідори складаю у банки і заливаю кип’ятком. Стерилізую 15 хвилин. Закрутила вісім трилітрових банок”.

Продавець Іван дванадцять років торгує овочами. Каже, раніше у цю пору люди скуповувалися. “Мало беруть овочів, — нарікає чоловік. — Навіть минулого року краще купували. На закрутки беруть по 5-10 кілограмів, і то помідорів. Минулої осені купували від 20 кілограмів”.

Пані Оксана вибирає біля прилавка солодкий перець. Основні консервації на зиму вже зробила. “Асорті, аджику вже не закручую. Навіщо час марнувати біля тих банок, якщо всю зиму можна їсти свіжі овочі. Закинула восени у морозилку — і все. Колись по п’ять-шість салатів різних видів крутила. Навіщо то дурно робити, аби потім викинути у смітник?! Та й зберігати банки немає де. Трохи ставлю у темному закутку на кухні, трохи — під ліжком. Пивниці своєї не маємо”.

Юрій нудьгує за горами помідорів та перцю. “Нічого люди не беруть, — знизує плечима хлопець. — Мабуть, грошей не мають. Я сам роблю закрутки. Одна жінка поділилася простим рецептом маринованих огірків. Ще руки не дійшли, але обов’язково спробую. На півтора літра води треба дві столові ложки без верху солі. Коли закипить, влити дві столові ложки оцту і стільки ж горілки. В огірки додати традиційні спеції: лавровий листок, селеру, хрін, перець. Все це залити окропом”.

Молода жінка Олеся у пакеті несе червоні ягоди. “Це кизил, — пояснює. — Хочу закрити кілька баночок варення. І смачно, і корисно. Багато варення не закривала, бо цукор дорогий. Пригадую, у дитинстві, коли їздила до бабусі у село, у льосі усі полиці були заставлені варенням та компотами”.

Пані Люба на зиму замаринувала огірки, помідори, зробила кілька салатів, кабачкову ікру, соте із баклажанів, овочеве асорті. “Соте робиться просто, — ділиться кулінарними секретами жінка. — Через м’ясорубку перекручую солодкий перець, помідори, моркву, обсмажую баклажани. Усе це заливаю олією з оцтом, додаю сіль, цукор. Закрила таких сім півлітрових баночок. Десь у середині жовт­ня буду квасити капусту. За зиму наша сім’я з п’яти чоловік з’їдає всі закрутки. Раніше робила про запас, але багато викидала”.

Пан Володимир до зими готується серйозно. Закруток, які сам робить, навіть не рахував. Огірки, помідори і капусту квасить у дерев’яних бочках. “Так у давнину робили наші предки, — пояснює чоловік. — Для помідорів та огірків роблю розсіл лише із води та солі. Додаю листя вишні, кріп. У капусту кришу лише моркву і пересипаю сіллю. Капуста сама пускає сік — смакота! Можна туди ще покласти яблука”.

Перед пані Іриною на прилавку розкладені свіжа зелень, селера, хрін — усі необхідні “аксесуари” для закруток. “Віддаю майже задурно, — скрушно хитає головою жінка, — та й то не беруть. Майже все у мене по дві гривні. Така ж ціна була, коли долар був по п’ять гривень, і тепер — коли по вісім. Сільське господарство вже геть зубожіло, нікому до того немає діла”.

Біля кіоска з бакалією черги немає. Продавець Андрій каже, з початку осені люди значно активніше почали брати олію, оцет, сіль. “Постійно підвозимо новий товар. Дефіциту на нього немає, ціни також не змінилися”, — зазначив продавець.