Є такі змагання – спортивний лов коропа!

У неділю на водоймі «Прилбичі» в Яворівському районі завершилися змагання зі спортивного лову коропа «Кубок Західної України-2012». На почесний трофей цьогоріч претендувала рекордна кількість спортсменів — 37 команд з усієї України та з-за кордону. Чим спокусити великий трофей потрапити на гачок, якими снастями його упіймати і витягнути на берег — за секретами «рибальської кухні» у розпал змагань спостерігав кореспондент «ВЗ».

Оскільки нереально за кілька годин відвідати усі 37 команд, у кожній з яких по три учасники, та хоча б мінімально поцікавитися успіхами і поспілкуватися зі спортсменами, вирішив не розпорошувати увагу і «причалив» до львівської TRAPER-SOLO, яка розташувалась на дев’ятому секторі. Зупинив вибір на цій команді не навмання — у її складі полювали на трофеї брати Тарас та Михайло Трескоти і Олег Векляк. Пан Тарас — не тільки організатор цих змагань, а й чинний чемпіон України зі спортивного лову коропа. Автор цих рядків присвячує вихідні аматорській риболовлі, тож охоче спілкувався з львів’янином, який «втер носа» решті претендентам на чемпіонське звання з усієї країни. Поспостерігати за роботою майстра було як «бальзам на душу». До речі, на цей момент пан Тарас має звання кандидата у майстри спорту з лову коропа, а його «майстер», здобутий завдяки чемпіонству, наразі на затвердженні у столиці.

Змагання зі спортивного лову коропа не вперше відбуваються на водоймі «Прилбичі». І спорт­смени, які тут не вперше, уже знають, які сектори (місця на березі) потенційно виграшні. Проте заздалегідь «забити» для себе таке «рибне місце» не можна. Хто де буде ловити, визначають жеребкуванням. Складових успіху під час лову багато — виграшне місце може бути лише своєрідною форою, що дарує теоретичну перевагу. На практиці даються взнаки погода і вітер, мінливий риб’ячий апетит та зміни підводних короп’ячих «стежок», якими риба «ходить» харчуватися. Навіть якщо усе «тіп-топ», без майстерності рекордних результатів не досягнеш. Рибальська Фортуна — дама з неабиякими захцянками. Запрошувати її в гості, якщо на столі одноразовий посуд, пластикові тарілки і стаканчики та буденні наїдки, — марно. Як і багатьом жінкам, їй до вподоби вишукані страви та шикарна атмосфера навколо. Тож намагатися упіймати «біг-фіш» (так називають найбільшу упійману рибину під час змагань) на снасті за сотню-дві гривень, звичайно, можна. Але шанси падають практично до нуля. Будь-яка дрібничка, що зненацька вийде з ладу, може зіпсувати кінцевий результат. І «біг-фіш» навіть якщо клюне, завдяки поломці чи обриву снасті лише «помахає на прощання хвостом». Тому спортивна риболовля — спорт недешевий. Одна пристойна палка (вудка) і котушка коштують приблизно 800 «паперів». А їх стоїть на підставці (род-поді) чотири штуки. Ще чотири — у запасі...

«Щоб завести весь такелаж і снасті, нашій команді знадобилося три легкові машини», — обводить рукою похідну стоянку на березі пан Тарас. «Приміром, лише однієї прикормки на чотири дні змагань нам потрібно близько 100 кілограмів. Отут — наша вітальня», — показує він на більшу палатку, у якій встановлений столик, кілька крісел, газовий обігрівач із рефлектором та газовий похідний балон, на якому підігрівають чай-каву та їжу. Зважаючи на різке похолодання і дощ, обігрівач тут якраз не зайвий. «Ще одна палатка — спальня, а третя — майстерня-лабораторія». У ній якраз чаклує над прикормками та насадками один із членів команди, споряджає бойли (кульки-насадки, на які ловлять коропа). Тут безліч різноманітних коробок і коробочок, у кожній з яких ще є численні відділення. Проте орієнтується серед них він блискавично, адже робити це потрібно і вночі, коли бракує світла. Окремий ритуал — приготування прикормки. Хлопці з TRAPER-SOLO виготовляють її з кількадесяти різних злаків, готових фірмових компонентів та додають ароматизатори. Її склад — секрет кожної команди. Згодом прикормку за допомогою спеціальних ракет закидають до місця лову. Спостерігаючи за цим процесом, починаєш розуміти, що це саме спорт. Адже щоб поцілити «мінометною міною» (так виглядає ракета), яка важить 150 грамів, у «десяточку» (місце лову, де лежать гачки) на відстань 110-140 метрів, незважаючи на вітер, потрібно мати неабияку майстерність і досвід.

Чотири доби безперервного чергування біля снастей — непросте випробування для спортсменів, часу на відпочинок обмаль. Якщо хтось один приліг передрімати, двоє завжди «в караулі». «У нас на род-поді надійні палки «Спортекс», усі вони стоять на сигналізації-пейджері. Якщо снасть спрацювала, за допомогою радіохвиль пейджер передає сигнал на «дзвінок» у палатку. Один витягує рибу, другий допомагає з підсаком», — розповідає про схему нічних чергувань Тарас Трескот.

Незважаючи на те, що на третій день змагань хлопці з TRAPER-SOLO не перебували у числі лідерів, оптимізму не втрачали та підбадьорювали один одного надією на кшталт «А вітер наш, зараз почне брати!». Переможців змагань визначали у двох номінаціях — найбільша загальна вага упійманої риби та володаря «біг-фіш». Перше місце виборола львівська команда PLEYSTON, яка наловила 136,89 кілограма риби. «Срібло» у команди «УЖ» з Ужгорода (105,21 кг), «бронза» у рівенської «Вдалої рибалки-СкольМакс». А біг-фіш вагою 15 кілограмів та 200 грамів «уплив» до Білорусі з командою «ЛБ Карп». Але «упливла» рибина лише на фото. Адже принцип спортивного рибальства незмінний: упіймав, сфотографувався, відпустив... Переможців змагань потішили гарними призами від провідних виробників рибальського спорядження — Sportex, Traper (мережа магазинів «Хата рибака») та ін.

А тим часом...

Під час змагань спорт­смени додатково зарибили водойму «Прилбичі», випустивши в неї 500 кілограмів коропа. Серед них — три трофейні екземпляри 13, 15 та 17 кілограмів. Їх упіймали на інших водоймах, проте не з’їли, а вчинили «по-спортивному». Найбільші два коропи, які можуть клюнути у цій водоймі, важать понад 25 і 29 кілограмів! А коропців із вагою, меншою за 1,5 кілограма, рибалки-спортсмени саркастично називають «тузиками» і навіть не гукають суддю зважувати. Така дрібота — не залікова...