Передплата 2024 ВЗ

Від безробітного – до лауреата Букерівської премії

Почесним гостем Форуму видавців став письменник ДіБіСі П’єр

Почесний гість ХІХ Форуму видавців, письменник, лауреат Букерівської премії ДіБіСі П’єр (Пітер Воррен Фінлей) мав можливість стати представником «золотої молоді». Натомість став наркоманом і безробітним, пройшов реабілітаційний центр і надбав собі псевдонім-абревіатуру DBC — від Dirty But Clean, що перекладається як «Брудний, але чистий». У 1990-ті

DBC жив відлюдником, відновлюючись після десятирічної наркотичної залежності. Він знайшов роботу художника-оформлювача і у 2000 році перебрався до Ірландії. Зрештою, П’єр перекваліфікувався із художника на письменника і у 2003-му у 42 роки здобув одну із найпрестижніших нагород у світі англійської літератури — Букерівську премію — за свій дебютний (!) роман «Вернон Господи Литтл».

На Форумі видавців ДіБіСі П’єр презентував свою уже четверту книгу «Світло згасло в Країні Див». Українською книгу переклала та видала Галина Шиян, літературно відредагував переклади Юрій Андрухович.

Презентація книги у театрі ім. Леся Курбаса, на якій яблуку не було де впасти, перетворилася на сюрреалістичну психоделічну фантасмагорію із присмаком декадансу. Відповідаючи на запитання, що найбільше його надихає, П’єр сказав: «Страх». Зупинитися писати, зізнається, міг би лише за умови надлишку комфорту.

Майстерністю написання сюжетів, що «затягують» читача, ДіБіСі П’єр поділився із молодими літераторами і усіма охочими на майстер-класі в рамках Форуму видавців. За словами П’єра, зробити це нескладно, варто лише на початку кожного розділу давати своєму герою мету, і не давати йому її досягти. І так аж до кінця книги. «Це як формула життя: спроба — невдача, ще спроба — і ще невдача. Тріумфів у реальному житті насправді дуже мало», — переконаний ДіБіСі.

— Важко написати другу сторінку, якщо першою ви не задоволені, — промовляє ДіБіСі П’єр, відсьорбуючи по черзі каву із двох чашок («одна — для однієї півкулі мозку, інша — для іншої», пожартував літератор) та ховаючись за чорними окулярами. — Знайдіть день, коли ви — злі, або сумні — розлучилися з коханим/коханою, а потім знову зійшлися і знову розлучилися — і так без кінця, або у вас хата згоріла, машина зламалася, — це хороший день, щоб почати писати. Коли писав «Вернона…», постійно хворів і відвідував лікарів. Щоб завершити книгу, мені доводилося пити алкоголь, бо я не міг пересилити себе і торкнутися клавіа­тури. Пишу тільки на лептопі, відтоді, як мені його подарували. Ніколи не вмів правильно тримати ручку, тому писав на папері лише великими літерами, і це забирало багато часу. Можу розповісти вам секрет майстерності написання книги за дві хвилини, але за умови, що ви мене запросите, коли вам будуть вручати Нобеля. Не пишіть для когось. Робіть так, ніби це — ваш особистий щоденник і ви ніколи нікому не покажете тексту. Якщо у вас уже живе мистецтво, просто створіть вільний простір для нього, щоб воно могло куди вилитись.

Схожі новини