«Герой-рятівник» і розрадить, і на каву запросить…

36-річний Юрій Іванів рятує людей уже 19 років. Стати пожежником мріяв з дитинства. Після школи закінчив Львівське пожежно-технічне училище. Зараз він начальник караулу 4-ої ДПРЧ Франківського району Львова, майор служби цивільного захисту. Цього разу Юрій Іванів ще й номінант Всеукраїнської акції «Герой-рятівник року». Про свої героїчні вчинки чоловік говорить не вельми охоче, каже, ризикувати життям — це його робота.

…Удосвіта 22 липня цього року біля п’типоверхівки на Виговського, 25 у Львові пожежники намагаються приборкати полум`я, яке розійшлося не на жарт. Вогонь охопив сходові клітки з першого по п’ятий поверх. На підмогу викликали ще кілька машин. Одним із перших примчав Юрій Іванів. Чоловік кинувся крізь охоплений полум’ям будинок на п’ятий поверх і врятував від вірної смерті двох людей.

— «Ми саме поверталися з пожежі на Кульчицької,10, де гасили гуртожиток, — розповідає Юрій Орестович. — По радіостанції нам повідомили, що потрібна допомога на Виговського. Коли прибули, хлопці вже майже загасили полум`я, та весь будинок був страшно задимлений. На п’ятому поверсі дві дівчини з балкона волали про допомогу і кричали, що будуть скакати. Одна вже перелізла через балкон і стояла на вузенькому парапеті. На роздуми часу не було. Я чимдуж помчав на п`ятий поверх. Друга дівчина вже хотіла лізти через перила. Я її відштовхнув і кинувся до тієї, що була за крок від прірви. Відразу схопив її, просив, аби не робила дурниць. Нею аж трясло, тож переживав лише, щоб вона не вислизнула з рук. Дівчина була не така вже й легка. Якби скочила, я б за нею пішов. Думав про одне: аби її втримати. Тоді було головне — переконати дівчину, що вже є допомога, що вона в надійних руках. Навіть встиг із нею познайомитися. Ледве заспокоїв, остаточно повірила, що небезпека позаду, коли пообіцяв свою маску…

— Розповідаєте про ті події спокійно. А в той момент, мабуть, усе життя перед очима промайнуло?

— Про себе тоді не думав. Головне було — врятувати дівчат, в яких емоції взяли гору, і вони були за крок від непоправного. У нашій роботі рішення приймаються блискавично. Якби запізнилися на кілька секунд, дівчата могли б скочити або впасти. Головне у таких ситуаціях — спілкуватися, заговорювати. Був у мене ще такий випадок. Молода жінка хотіла скочити з третього поверху. На відчайдушний крок пішла з розпачу, мовляв, самотня, ніхто з нею не спілкується, не допомагає. Коли я приїхав, нікого не було. Вся відповідальність на мені. Спочатку перегукувався з нею із землі. Довго говорили, потім я запропонував, що краще спілкуватися зблизька. По драбині виліз до неї. Говорили ще десь годину. Зрештою, коли пообіцяв, що підемо разом на каву, жінка остаточно передумала скакати з висоти.

— Пішли на каву?

— Звичайно, пішов. Я ж пообіцяв. Жіночка виявилася абсолютно нормальною, без психічних вад. Поговорили про життя.

Сім’я Юрія Іваніва пишається своїм рятівником. Дружина і трійко дітей з трепетом чекають із кожного чергування на главу сімейства. «Це дуже небезпечна професія, — каже дружина Марія. — Кожен раз, коли чоловік виїжджає на роботу, у мене завмирає серце і відпускає тільки тоді, коли він живий і здоровий повертається зі зміни додому. Та треба ж комусь рятувати людей».

Із початку цього року бійці підрозділів МНС Львівщини врятували життя майже шестистам людям. Щодоби рятувальники здійснюють понад 40 виїздів за сигналом «Тривога».

Довідка «ВЗ»

Щорічно у день вшанування ікони Божої Матері «Неопалима купина» рятувальники України відзначають професійне свято. Саме ця ікона з давніх-давен вважається оберегом від пожеж та інших стихій. До неї сотні років зверталися люди, благаючи про допомогу, порятунок та захист.