«В Україні фахівці в IT-галузі отримують більшу зарплатню, ніж у Польщі»

Олександр Церковний із Донецька розповів, як працював за кордоном і чому перебрався до Львова.

Про Олександра Церковного я дізналася зі соцмереж. 26-річний хлопець з Донецька розповідав, як працював у Польщі в IT-галузі. Так склалося, що звідти вирішив перебратися до Львова разом із дружиною та п’ятимісячним синочком (наше місто віднедавна є однією з українських столиць  в IT-галузі). Хоча програміст може працювати у будь-якій частині світу. У минулому Сашко – професійний футболіст, грав за команду «Олімпік» (Донецьк), а нині — успішний програміст. Хоча не так давно його робочим місцем був звичайний гараж… 

Ми зустрілися в одній із кав’ярень, що на площі Ринок. Олександр за філіжанкою кави розповів про батьків, які виїхали до Росії (і чому вони не схвалюють вибір сина перебратися до “бандерівського” Львова), та досвід, який здобув за кордоном.

…Олександр розмовляє українською (час від часу переключається на російську). Розповідає, з восьми років почав займатися футболом. А у  17-ть футбольний клуб підписав з ним контракт. Закінчив Донецький державний інститут здоров’я, фізичного виховання і спорту. А за два роки до завершення кар’єри футболіста захопився комп’ютерами (мріяв стати веб-дизайнером). Вступив до комп’ютерної академії “Шаг”. Ази програмування опановував у звичайному гаражі у Донецьку. Тоді разом із колегами замахнувся реалізувати амбіційний проект: створити ресурс, на якому були б зібрані усі відомі сайти (соціальні мережі, “Ютуб”, інтернет-магазини).  Проект провалився, не вистачили командного духу…

У 2011 р. отримав пропозицію роботи у Дніпропетровську. Потрапив у солідну європейську компанію (з головним офісом у Лондоні). Світогляд донецького хлопця різко змінився… Ще за часів Помаранчевої революції пропагандисти Кремля насаджували донеччанам “райдужну” перспективу відділитися від України…

“Оточення дуже  впливає на людину, — зізнається Сашко. — Коли на Донбасі почалися заворушення, більшість моїх знайомих виїхали до Росії. Мої батьки також туди перебралися. Хто працював на охороні чи на СТО — пішли у ряди “ДНР”… Я тоді працював у Дніпропетровську — ця робота мене дуже змінила. Там познайомився з розумними людьми. Компанія вкладала величезні кошти у моє навчання. Одна з перших моїх думок була: “Я їхати до Росії не хочу”.

Європейська компанія, у якій працював українець, побоювалася, що війна може докотитися і до Дніпра. І тому відкрила офіс у Варшаві. Сашко з дружиною (теж програмістом) вирішили поїхати до Польщі, аби набратися досвіду. “Я був у захваті, коли побачив, як там живуть люди, — усміхається він. — Я їздив лише відпочивати до Єгипту. У Європі жодного разу не був. У Польщі середня зарплата в “айтішників” — 5−7 тисяч злотих на місяць (близько 1 500 доларів). Зарплату виплачують лише у національній валюті. Але там треба сплачувати величезні податки з зарплати, а злотий не такий стабільний, як долар. Ми вирішили поїхати до Львова.

Я там одного разу був на екскурсії. За кордоном ми ностальгували за домом… Крім того, в Україні фахівці в IT-галузі сьогодні отримують більшу зарплатню, ніж у Польщі. Максимально тут можна заробити 5−6 тисяч доларів на місяць”.

“Ваші батьки не кажуть вам, аби їхали до них?” — розпитую Сашка. “Коли їхав до Львова, вони мене попереджали, що мене будуть тут ображати та принижувати. Україна — бідна країна… Я їм розповідаю, як я живу, а вони говорять: “Побачиш, все зміниться”. “І що за їхнім сценарієм відбудеться?” — питаю. “На їхню думку, в Україні буде дефолт, почнуть відключати світло… Вони вірять, що Росія — велика держава і все таке”. “А ви що їм кажете?”. “Я запросив батька до Львова. Чесно кажучи, думав, що він не погодиться приїхати. Але сказав, що приїде у квітні. Чи приїде мама, не знаю, але сподіваюсь, що приїде”. Якщо батьки Сашка Церковного таки виберуться до Львова, а я особисто цього дуже би хотіла, їм доведеться визнати, що стали жертвами російської пропаганди, і ніяких кровожерливих “бандерівців” і близько не існує…

«Плануєте у Львові залишитися?” — цікавлюся планами Сашка на майбутнє. “Дуже цього хочу. У Дніпропетровську у мене багато друзів. Але можу поїхати до них у гості, у Львові ж  немає “бандерівців”, які будуть мене тримати” (сміється. — Авт.)…

Фото автора