Передплата 2024 «Неймовірні історії життя»

«Музичний проект Еріка був комерційним, а проект MamaRika – моя душа. У ньому я справжня»

Українська співачка – про зміну сценічного іміджу, стосунки із гумористом Сергієм Середою і свою «свіжу» українську музику.

Наприкінці 2015-го Анастасія Кочетова розпочала творче життя з чистого аркуша. Сім років глядачі знали її як Еріку. Після завершення контракту з продюсером Сергієм Кузіним співачка виступає під псевдонімом MamaRika. Змінила не лише сценічне ім’я, а й репертуар. Якщо раніше особисте життя намагалася тримати в секреті, нині зізнається: два роки живе у щасливому цивільному шлюбі з лідером команди КВК «Одеські манси», шоуменом, актором та ведучим Сергієм Середою. Що спричинило розрив співпраці з паном Кузіним? Чому свою творчість розпочала з нуля? Як любовний трикутник вирішився на її користь? Про це в ексклюзивному інтерв’ю MamaRika розповіла «ВЗ».

- Анастасіє, з яких причин розгорівся конфлікт з продюсером Сергієм Кузіним?

- Конфлікту не було. Розійшлися без скандалів. Контракт закінчився — і я вирішила більше його не продовжувати. Спільний музичний проект не мав перспективи. Я була далекою від музики, яку пропонував Сергій Васильович. А пісень, які хотіла співати я, продюсер «не бачив» і не знав, як їх продати.

- Чому змінили сценічне ім’я на MamaRika?

- Сценічний псевдонім Еріка належав продюсеру з часів існування музичного телепроекту «Фабрика зірок», в якому я брала участь. Продюсер поставив перед фактом: або викуповую у нього свій псевдонім і репер­туар, або залишаюся без нічого. Я обрала друге. Не хотіла тягнути за собою шлейф «попсового» минулого. Безглуздо витрачати гроші на музику, яка не приносить морального задоволення.

- В яких тепер стосунках з екс-продюсером?

- У нейтральних. Він видалив мене з друзів у «Фейсбуці» (сміється). Мій репертуар змінився кардинально. Нарешті співаю пісні, які подобались з дитинства, але багато років не мала змоги їх виконувати. Музичний проект Еріка був комерційним, а проект MamaRika — моя душа. У ньому я справжня. Основний креативний продюсер проекту MamaRika — я, виконавчий — мій чоловік Сергій Середа, саунд-продюсер — Ваня Клименко. У нас — творчий тандем: я пишу музику, Ваня — тексти. Разом створюємо аранжування. 90 відсотків нашої з Ванею авторської музики — у дебютному музичному альбомі «Кач».

- Чимало українських співаків прагнуть взяти участь у новорічних музичних програмах...

- Я не співаю попси, щоб зніматися в «голубих огоньках». Після Нового року презентуватиму кліп на пісню «Ходять Хлопці До Дівчат», яка, за відгуками слухачів та медіа-менеджерів, є потенційним хітом. Розпочала творчий тур на підтримку альбому «Кач». 14 грудня у Києві відбудеться мій перший сольний концерт під сценічним іменем MamaRika.

- Кілька років тому ви мовили: «Моє особисте життя — табу». Зараз Сергія Середу називаєте «подарунком долі»…

- Два роки тому ми разом із Серьогою мали вести програму на музичному каналі. Програма вже не виходить, але досі вдячна каналу та його менеджменту за цю зустріч. А наші особисті стосунки із Сергієм розпочалися в Одесі — його рідному місті. Зустріти мене з потяга повинна була дівчина, яка на Сергія накидала оком. Приїжджаю на вокзал — мене ніхто не зустрічає. Телефоную Сергієві. Приїхав, допоміг поселитися в готелі, показав Одесу. Слово до слова — з’ясували, давно симпатизували одне одному, але між нами стояла «конкурентка», та сама дівчина, яка не зустріла мене на пероні. Потім сказала цій «леді»: «Найкраще, що ти могла зробити, — не зустріти мене на вокзалі».

- Чим Сергій привернув вашу увагу?

- Коли я пішла від продюсера, Сергій першим простягнув руку допомоги. «Не переймайся, — заспокоїв. — Разом усе витримаємо». Якби тоді морально мене не підтримав, не знаю, чи змогла б почати творче життя з чистого аркуша.

Сергій — моя опора. Наше життя — на колесах: то я на гастролях чи ефірах, то він. Зрідка випадає можливість поїхати кудись разом. Офіційно ми не одружені. Але ми — одне ціле, сім’я. Щоб зрозуміти це, не обов’язково ставити штамп у паспорті. Скільки для мене зробив Сергій за останні три роки, стільки не зробив жоден мужчина за все моє життя. Не за чутками знаю, як важко без сторонньої підтримки будувати сольну кар’єру.

- Стежину на велику сцену ви проторували самотужки. Із-за невдач пережили депресію. Однак зуміли зібратися зі силами і неодноразово здобували перемогу на престижних музичних конкурсах, навіть в Америці. Вам пропонували залишитися в Голлівуді. Чому відмовились?

- Коли у 14 років без жодних знайомств я перемогла на конкурсі «Червона рута», вірила: ось вона, жар-птиця, в моїх руках… Згодом зрозуміла: може і випурхнути. Так і сталося. На «Фабриці зірок-1» мій вокал не оцінили. Не потрапляла «під стандарт»…

Там вокальні дані не були еталоном для перемоги. Важливішим критерієм були зовнішні дані, сексуальність, вміння себе подати. Я ж була таким собі «гидким каченям». Наївно вірила, що для журі на першому плані — вокальні здібності, а у відповідь почула: «Вы хорошо поете, но нам не подходите». Чому — не пояснили.

- Натомість після того ваш вокал високо оцінили відомі американські продюсери...

- Приємно, що на телепроекті «Американський шанс» у Голлівуді мій спів достойно оцінили артисти світового рівня: Стіві Вандер, Браян МакНайт, актор Ерік Робертс… Дивувалися, що «біла дівчина співає чорну музику». Насправді, джаз співаю з дитинства. «Не проґавте цю співачку, — казали продюсери. — Вона — український самородок». У мене, як співачку, вселили надію. Навіть голлівудські дизайнери пропонували співпрацю. Однак після завершення телепроекту я повернулася додому…

- Зіткнулися з тим, що в рідній державі ваші вокальні здібності нікому не були потрібні…

- Ким тільки не довелося працювати: офіціанткою, менеджером, співачкою у ресторанах, нічних клубах. На позичені гроші орендувала у Львові квартиру, одягалася в «секонд-хенді». Ледь виживала. Нерви були натягнуті, мов струни… Почувалася приниженою, нікому не потрібною, впала в депресію. Бо під час телешоу ти «зірка», а коли проект завершується, не кожен молодий артист має змогу і сили будувати творчу кар’єру.

Зуміла взяти себе в руки. Педагог Богдан Стефура, в колективі якого раніше співала, допоміг відкрити вокальну студію. Молоді набралося так багато, що студія перетворилася у формацію. Тоді переконалася: Господь дає тому, хто стукає у двері…

- …і на «Фабриці зірок-3» стали зіркою…

- Потрапила туди випадково. У конкурсі мала брати участь моя учениця. Вона не приїхала, і свій шанс випробувала я, — така собі невипадкова випадковість. Думаю, Бог нагородив мене за несправедливі страждання та поневіряння. Нині моє творче й особисте життя змінилося докорінно.

- Якось ви сказали: «Принципово не працюю з жінками. Вони хитріші, заздрісніші, підступніші, аніж чоловіки». Думка змінилася?

- Ні, своєї думки не зраджую. Де багато жінок — там багато проблем. Комфортніше працювати з чоловіками. Мені імпонує їхній цинізм, раціоналізм. Єдина жінка в моїй команді — концертний менеджер. Дівчина з характером, до речі, як і я. І ще стиліст. З нею я можу трохи побути «дівчинкою» (сміється). Не раз обпікалася на дружбі з жінками. Жінка в жінці бачить конкурентку. Прекрасно ставлюся до представниць прекрасної статі. Однак довіряю лише матері, старшій сестрі і бабусі.

 — Невже у вас немає подруг?

- У школі в мене була подруга. Але коли проти мене постав увесь клас (зі мною ніхто не розмовляв), вона перейшла на їхній бік. Це була перша серйозна зрада в моєму житті.

Однокласники вважали мене надто гордою і зверхньою. Я не страждала із-за цього. Це був перехідний вік, який треба було пережити. Мене часто зраджували друзі. Залишали тоді, коли найбільше потрібна була їхня підтримка.

- Розповідали батькам про конфлікт з однокласниками?

- Серйозну розмову мала з мамою. Вона мене вчила: «У подібних ситуаціях причину насамперед шукай у собі. З людьми треба навчитися розмовляти. Поцікався у кожного однокласника, чому він пішов проти тебе». Я поцікавилась. І зрозуміла: мама має рацію. Це я була винна, що розгорівся конфлікт, бо поводилася з ровесниками зухвало. Я змінила свою поведінку — і стосунки налагодились. Згодом навіть стала першим захисником свого класу.

- Ваша мама, мабуть, добрий психолог?

- Мої батьки — психологи по життю. Виховували мене словом. Мама казала: «Ти доросла і повинна вміти відповідати за свої вчинки. Нема проблеми, яку не можна було б вирішити діалогом». Батьки підносили мене в моїх власних очах. «Ти найкраща», — казали. Такими словами вселяли віру у себе. А щоб я не зазнавалася, після похвали наголошували на недоліках, мовляв, працюватимеш над собою — досягнеш успіху. Мама, до речі, родом з Івано-Франківщини, батько — з Челябінська. Познайомились в Одесі (як і ми з Сергієм). Ми із сестрою народилися на Львівщині.

- У вашій родині є артисти?

- Я перша (сміється). В нашій оселі звучали «фірмові» західні мелодії. У матері, як і в покійної бабусі, — чисте сопрано. «Яка там консерваторія, — казали бабусі родичі, коли вона збиралася туди вступати. — А господарством хто займатися буде?». Її мрія так і не здійснилася. Мама також не реалізувала себе в мистецтві. Вона зраділа, коли вчителька музичної школи у Червонограді Лідія Павлівна зателефонувала і похвалила мене: «Дитина обдарована, її співочий талант треба розвивати».

Я люблю жартувати, мовляв, дитинства в мене не було. Кожен день був розписаний по хвилинах: танці, музика, вокал, англійська, конкурси, фестивалі… Прокидалася вдосвіта — поверталась додому пізно ввечері. У чотирнадцять музику закинула — хотіла від неї відпочити. А через два роки зрозуміла: прагну професійно займатися творчістю.

- Чи змінив вас шоу-бізнес?

- Стала відповідальнішою, впевненішою у собі, жорсткішою, прагматичною. Зараз без уміння спрогнозувати наступний крок ніяк не можна. У моїй команді лише дорослі чоловіки. І сама підходжу до вирішення проблем по-чоловічому. Лише так у шоу-бізнесі вибореш повагу до себе і станеш повноцінним партнером.

У мене надто сильно розвинуте почуття справедливості. Не будую кар’єри, розштовхуючи конкурентів ліктями. Намагаюся не заздрити. Народилася в Рік Змії, а вона ніколи не нападає першою. Та якщо боляче зачеплять моє «я» — «вкушу» у відповідь. А вдома я жіночна, любляча, вразлива... Розділяю поняття «дім» і «робота».

Схожі новини