OHITVA – жінка-воїн в Ансамблі Збройних сил України

Розмова зі співачкою Христиною Охітвою про роботу в чоловічому колективі, творчість і стиль.

Ми звикли до того, що в Ансамблі Збройних сил України співають лише чоловіки. Однак співачка з Чернівців Христина Охітва зламала цей стереотип і стала солісткою чоловічого колективу. Сценічний псевдонім заслуженої артистки України OHITVA. Вона – жінка-воїн, зброєю якої слугує музика, бо композиції пише собі сама, а також робить аранжування до улюблених українських творів.

— Які особливості роботи в Ансамблі Збройних сил України?

— Я вже багато років є солісткою Ансамблю Збройних сил України. Це великий колектив, де кожен артист – окрема особистість, і для мене велика честь бути його часточкою. Колектив налічує понад 100 осіб. Коли стою на сцені і за мною стоїть хор, оркестр, балет – це неймовірна енергетика, і коли ми об’єднуємось в одне ціле – народжується справжнє мистецтво. Наш колектив дав понад 300 концертів у зоні АТО. Графік в Ансамблю дуже напружений. Сьогодні ми можемо виступати на головних музичних майданчиках нашої країни, а вже завтра співати на передовій. Для мене Ансамбль Збройних сил України – велика творча родина, перевірена часом, у якій кожен вокаліст представляє свій регіон.

— Не страшно перебувати неподалік лінії розмежування? Що відчуваєте, коли співаєте для наших захисників?

— Справді, часто виступаю на сході України. Це моє власне бажання дарувати мистецтво людям, яких потрібно підтримувати. Мені зовсім не страшно. Я була в таких місцях, куди навіть волонтерів не пускають, – на самій передовій. Зрозуміла, що не маю права боятися. Люди там стоять, вони ж не бояться, вони захищають нашу Батьківщину. а моя місія – дарувати хоча б частинку тепла, української пісні, яка нагадує хлопцям про рідний дім.

— Христино, чому саме з «Танцюй, гуцулко Ксеню» вирішили розпочати сольний проект?

— Я – буковинка, народилася і виросла серед мальовничих Карпат, і змалку мене надихала природа – стрімкі ріки, ліс і високі гори. Я завжди хотіла у своїх композиціях поділитися енергетикою, яка оточувала мене з пелюшок. Ми вирішили розпочати з композиції «Танцюй, гуцулко Ксеню» і продовжити історію славнозвісної пісні, якій минуло 100 років. Однак у нашому випадку це історія п’ятьох гуцулок, яку ми поєднали з магією Карпат, а ідея, як у казках з дитинства, коли добро завжди перемагає зло.

— На цю пісню ви записали кліп. Можливо, під час зйомок щось відбулося незвичайне?

— Зйомки кліпу відбувалися в Карпатах. Існує безліч легенд, пов’язаних з містикою, духами, дивовижними явищами і подіями, які відбуваються у Карпатах і які неможливо пояснити. Напередодні зйомок з нами погода також вирішила погратися. Як тільки ми заїхали у Верховинський район, зірвався страшний буревій, падали дерева, а наш автобус почало хитати. Вирішили перечекати, але буревій не стихав. Врешті-решт, ми все ж таки доїхали до пункту призначення і поселилися у готелі. Постало питання, чи відбудеться взагалі зйомка кліпу. Наш провідник попередив, що піднятися високо у гори, де знаходилася наша локація, не вдасться, якщо буде дощ з грозою. А вранці – наче й нічого не було. Для мене це був своєрідний знак про те, що погода сприятиме нам. За день ми встигли зняти весь матеріал. Тепер, коли співаю цю композицію, відчуваю потужну енергетику природи, лісів, річок, Карпат. І почуваюся сучасною гуцулкою Ксенею.

— Вірите у знаки долі та містику? Щось вам у дитинстві підказувало, що станете співачкою?

— Якщо Бог дав мені талант – то це вже був знак. Співала з дитинства і завжди знала, що маю бути на сцені. А знаки долі та містика супроводжують мене все життя. Декілька років тому випадково зустріла старого мольфара, який напророчив мені співоче майбутнє і запевнив, що моя місія – нести мистецтво. Після цього в черговий раз переконалася, що я на правильному шляху.

— У дебютній пісні особливістю аранжування став мікс електроніки з національними інструментами України, Туреччини, Угорщини і навіть балканських країн. Чому саме такі мотиви були вибрані?

— Люблю поєднувати наші національні інструменти з інструментами різних країн. І в процесі роботи над новим матеріалом ми плануємо, так би мовити, розширити музичну географію і додати інструменти інших народів світу. Мені здається, коли ми виступаємо за кордоном, людям приємно чути в наших піснях свій національний інструмент.

— Виступаєте у вишиванках. Це ваша фішка чи данина сучасній моді?

— Я завжди любила вишиванку, незважаючи на те, є вона популярною чи ні. У моєму гардеробі багато сорочок, серед яких є навіть вишиванка, якій понад 100 років.

— Зараз стало модним брати участь у різних вокальних шоу. Чи не хотілося б вам спробувати себе у чомусь такому?

— Я скептично ставлюся до всіх телешоу. Артист повинен зростати та розвиватися поступово. Шоу – це велика популярність, але артист стає відомим тільки на короткий період часу, а після закінчення проекту у кожного постає питання: «Що далі робити?».

Фото надане Secret Service EA.