Олександр Пономарьов: «Важко пережив події 2014 року. Не міг писати…»

Розмова з  народним артистом України про  «повернення на велику сцену».

Розпочався Всеукраїнський пісенний тур народного артиста України Олександра Пономарьова «Полонила ти…». Окрім відомих хітів, шанувальники почують нову пісню — «Полонений», яка зібрала в YouTube вже майже мільйон переглядів. У розмові з журналістом «ВЗ» співак зізнався: саме з написанням цього твору почалося його особисте відродження і повернення на велику сцену. Чому останні три роки перебував у «творчій відпустці»? Чому шоу-бізнес називає… серйозним бізнесом? Про це та інше — в ексклюзивному інтерв’ю «ВЗ».

— Олександре, знаю, що місяць тому ви написали пісню про Львів…

— Так. Вона увійшла у концертну програму «Полонила ти…». Дуже позитивний і життєрадісний твір. Пісню про Львів написав уночі в потязі, повертаючись з концерту. Прийшла муза — і рядки полилися на папір. Завжди приємно повертатися до Львова. Тут я навчався на вокальному факультеті Музичного інституту імені Лисенка. З містом Лева у мене пов’язано багато приємних спогадів.

— Але за останні три роки, здається, ви не написали жодної пісні. З чим пов’язана ця творча пауза?

— Це, радше, була «творча відпустка». Важко пережив події 2014-го. Не міг писати… Моє відродження як співака і повернення на велику сцену почалося з «Полоненого». Недавно за сюжетом цього твору зняли кліп і презентували його публіці. У кліпі багато пристрасті, емоцій, любові. Це не просто музичний кліп, а справжній короткометражний фільм. Знову даруватиму публіці свої пісні, і більше жодних «творчих відпусток»…

— Нещодавно Верховна Рада внесла зміни до Закону «Про гастрольні заходи в Україні». Документ має обмежити виступи українських артистів у Росії і громадян країни-агресора на нашій території. Виняток зроблять для російських артистів, які публічно засуджують політику Путіна. Ваша думка щодо такого законопроекту.

– Усіляко підтримую такі дії з боку держави. В ситуації, що склалася, ми повинні захищати свою країну всіма дозволеними способами, зокрема й такими заборонами.

— Запровадження квот на українську пісню себе виправдало?

— Квоти запроваджено у багатьох країнах Європи. Суверенним державам це допомагає захищати свою мову, музику, ідентичність. Введені в Україні норми допомогли багатьом українським виконавцям розкрити свій потенціал.  Це дуже позитивні зрушення. Українці заслуговують на свою, якісну музику.

— Три сезони ви були тренером у телепроекті «Голос країни». Як склалася творча доля артистів-початківців, якими ви опікувалися?

– Чимало моїх підопічних стали відомими музикантами. Зустрічаємося на концертах. Приємно бачити їхні сяючі очі, готовність працювати. Просто гордий за них.

— Чому чимало здібної молоді, показавши свій талант в «Х-Факторі», «Голосі країни», «зникло» з великої сцени? Талановитою молоддю цікавляться продюсери?

— Це тонка тема. На жаль, крім хороших вокальних даних і таланту, артистові (музикантові, співакові)  потрібні чималі кошти на кліпи, запис пісень. Часто буває, перемагають на всеукраїнському шоу талантів і вважають: ось вона, слава,  справу зроблено. Насправді це лише початок виснажливого шляху.  Не кожен співак знаходить свого продюсера, і не кожен продюсер здатний зробити з зірки-початківця популярного артиста. Це серйозний бізнес. У ньому багато викликів і постійна боротьба. Однак молодим артистам завжди кажу: не зупиняйтеся! Впевнено йдіть до своєї мрії, пишіть пісні, і якщо народу ваше мистецтво сподобається, то ви — на правильному шляху.

— Ваш батько – з Хмельницького, мати — з Донецька. Якою мовою розмовляли у вашій сім’ї?

— Лише українською. З дитинства багато читав українською. Люблю свою мову, і ця любов передалася з молоком матері.

— Ваша 18-річна донька Євгенія мріє стати співачкою, а 10-річний син Олександр?

…тішать батька хорошими оцінками (усміхається). Проймаюся гордістю, що у мене хороші і розумні діти. Багато часу проводимо разом. Часто подорожуємо. Щастя, коли ти зі своїми дітьми  на одній хвилі.

— Ви вели передачу «Смачна країна». Любите готувати?

— Якщо тиждень не готую, настає дивний стан, майже депресія. Тому хоча б раз на тиждень обов’язково стаю до плити. Отримую задоволення, коли у мене на плиті щось шкварчить. До приготування їжі ставлюся творчо, як до написання пісні. Вже й не пам’ятаю, де вперше скуштував кролика у сметанно-грибному соусі. Та страва мені так засмакувала, що почав експериментувати і домігся того первинного смаку, який мені запам’ятався. Щоразу щось міняю у рецепті — і кролик має різні смаки.