«Завдяки «Х-фактору» зрозуміли, що чогось варті»

Київський гурт Detach називають головним проривом альтернативного року і “металу” в Україні. Своєю творчістю колектив підкорив авторитетні сцени в Україні та поза її межами, зокрема, брав участь у «Х-факторі» та у відборі на «Євробачення». Відомий синґлами Deep and Down, Distance, «Трафик», «Откровение», «Хамелеон». Про досвід виступів на великих сценах фронтмен Detach Олексій Веренчик розповів журналісту «ВЗ».

- Олексію, за плечима — сім років існування гурту. А коли вперше прийшло усвідомлення того, що хочете пов’язати життя зі сценою?

- Поставив собі за мету займатися музикою ще задовго до створення Detach — приблизно у школі. У музиканта, який починає творчу діяльність з ентузіазмом, є певні мрії. Коли вони починають хоч мінімально здійснюватися, усе складається в одне ціле. Так було і в мене: після перших незначних успіхів  зрозумів, музика — це моє.

- Гурт має доволі цікаву назву...

- Колись ми намагалися придумати якусь легенду походження назви, щоб це здавалося цікавим. Але у нас нічогісінько не вийшло (сміється. — Ю. Д.). Бо насправді все дуже просто і навіть тупо. На той момент я працював з гітаристом Кирилом в одній конторі, пов’язаній з програмуванням. Якось ми в одній із графічних програм побачили слово detach. Воно нам сподобалося. Ось так спонтанно ми і назвали гурт.

- Формально ви є лідером гурту. А чи справді ця першість відображена у стосунках з колегами?

- У нас - рівноправ’я. Але в кожному колективі хтось один завжди має тягнути на себе ковдру (у хорошому сенсі). Звісно, у нас, як у всіх, іноді виникають конфлікти. Такі ситуації зазвичай «розрулюю» я.

- Відомо, що ви пробували себе у проекті «Голос країни-6». Як ставитеся до того, що на відборі до вас не повернувся жоден із суддів?

- Нормально. Чесно кажучи, я навіть не хотів, щоб вони поверталися. Не мав бажання влазити у все це. Пішов туди через тиск на мене колективу. По суті, мене на «Голос» випхали. Я ж не розраховував ні на що і не був готовий на деякий час “випасти” зі свого звичного життя.

- Але ж потім ви брали участь у сьомому сезоні шоу «Х-фактор». Хіба це не схожий на «Голос країни» проект?

- Справа у тому, що на «Х-фактор» ми йшли всією групою. Для гурту такий досвід був дуже корисний. Завдяки цьому проекту ми зрозуміли, що чогось вартуємо, адже дійшли до суперфіналу. Були раді, що не виграли, а зайняли друге місце. Перше місце — надто велика відповідальність.

- Крім того, цього року Detach проходив національний відбір на «Євробачення». Які враження?

- Раніше навіть не думав, що ми здатні на участь у конкурсі такого масштабу. Хоча  не вважаю, що цей відбір багато нам дав.  Ну, круто, що просто побували там, показали себе.

- Задоволені своїм виступом?

- Якщо колись  вирішу, що ми класно виступили, то це означатиме, що нам кінець (сміється. — Ю. Д.). Завжди потрібно критично ставитися до себе і прагнути  кращого. Виступили загалом непогано, але можна було краще.

- Минулого року ви виступали на розігріві у Skillet. Як воно — ділити сцену з рок-гуртом світового масштабу?

- Напевно, це для нас одна з перших великих сцен. Було дуже круто. Але зі Skillet багато не спілкувалися. З ними без проблем можна було пофотографуватися, вони класні і привітні. Здається, хтось із них навіть слухав наш виступ. Ми подарували їм свій диск.  

- Творчість яких інших рок-виконавців можете високо оцінити?

- З українських хочеться виділити вінницьку групу Space Of Variations. Зараз вона у недооціненому стані. Ці хлопці заслуговують набагато більшого. Їхній нестандартний підхід до створення музики — це дуже круто! Коли я тільки розпочинав свій творчий шлях,  рівнявся на Linkin Park. Зараз люблю щось на кшталт Bring Me The Horizon.

- Ви граєте досить важку музику — альтернативний рок і “метал”. Можливо, іноді душа бажає чогось спокійнішого?

- Буває і таке. На початку літа ми якраз робили акустичний міні-концерт на кораблі — Detach Titanik Party. Два дні поспіль грали легкі версії наших пісень. Це було своєрідне відволікання від постійного махання головою. До нашого нового альбому спокійні пісні увійдуть також.

- У вашому репертуарі — пісні російською та англійською мовами. Може, настав час почати писати українською?

- Наразі думаю російською, мої тексти народжуються самі собою. Я ставлюся до творчості просто. Не маю бажання робити пісні під когось. Та не виключено, що незабаром мені захочеться написати українською. Колись я вже почав писати англійською. Звикнути було важко, адже постійно доводиться перекладати власні думки.

- Ви досвідчений артист. Хвилюєтеся перед виступами?

- Хвилююся за якість виконання: ніколи перед концертами не п’ю, стараюся максимально спати. Коли доводиться виступати декілька днів поспіль, мушу уважно ставитися до свого горла. Хвилювання є тільки за здоров’я, від якого залежить фізична поведінка на сцені. Що стосується моральної, то я у собі повністю впевнений.

- Звикли до популярності?

- Помітив, що ще минулого року на фестивалях можна було спокійно гуляти територією. Зараз це набагато складніше, бо люди зупиняють, постійно смикають. Це трохи напружує, але все одно круто, бо приємно, що моя музика так цінується.

- Як ставляться  до вашої творчості батьки?

- Раніше вони вважали, що займаюся дурницями. Вони змінили свою думку, коли я запросив їх на прямий ефір «Х-фактора». Після цього тато повісив у себе на заводі мій плакат, а мамі у школі учні не давали проходу з запитаннями. Тоді батьки почали розуміти: все далеко не по-дитячому.

- Ваше серце досі вільне?

- Судячи з того, що відбувається у світі, любов зараз мало цінується. Я щоразу стаю старшим і більш цинічним. Так, моє серце вільне останні років п’ять. І, мабуть, це вже ніколи не зміниться…