Візитерів із «русского міра» за рогами і копитами розпізнають

Новий режим перетину кордону:  ще не візовий, але краще, ніж нічого.

Росіянам доведеться попереджати про свій візит завчасно, проходити «пальчиковий» контроль на кордоні і звітувати про своє пересування територією України.
Росіянам доведеться попереджати про свій візит завчасно, проходити «пальчиковий» контроль на кордоні і звітувати про своє пересування територією України.

Якщо після новорічного бою кремлівських курантів комусь з росіян закортить закусити рідну «водку» «бандерівським» салом, метнутися через кордон, прихопивши зі собою лише закордонний паспорт (за внутрішніми «посвідками» громадянам Росії заборонили в’їжджати в Україну ще 2015-го), не вдасться. З нового року в українському Раднацбезі обіцяють новий  режим пропуску на територію України для громадян РФ — не лише зі скануванням біометричних даних, а й з обов’язковою електронною реєстрацією-попередженням перед поїздкою. Це, мовляв, буде проміжним кроком на шляху до запровадження повноцінного візового режиму з Росією, питання щодо якого (як це не абсурдно звучить в умовах фактичної війни з РФ) досі викликає неоднозначну реакцію в Україні. «Ми повинні пускати громадян Росії тільки за біометричними паспортами. У більшості росіян їх немає – це їхні проблеми. При цьому в обов’язковому порядку необхідно з кожного, хто в’їжджає з РФ, знімати відбитки пальців, сканувати сітківку очей, якщо є роги, копита і хвіст – фіксувати і це, — заявив секретар РНБОУ Олександр Турчинов. — Необхідно поставити надійний заслін, який захищає країну від проникнення ворожої агентури, терористів, сепаратистів». Звісно, посилений контроль щодо перетину кордону глобально проблему безпеки не вирішить. Але це не применшує важливості і необхідності  такого кроку, каже політичний експерт Михайло Басараб.

— Є побоювання, що проміжним етапом усе і обмежиться: питання візового режиму з Росією відкладуть у ще довшу шухляду чи взагалі відмовляться від цього кроку…

— Це питання повинно залишатися на порядку денному. Якщо говорити про візовий режим, то, порівняно з режимом контролю біометричних даних, його запровадження мало б більшу політичну вартість. Оскільки підкреслювало би недружні стосунки з РФ як з країною-агресором,  — каже експерт.  — Але потрібно розуміти, що, крім політичного сенсу, важливим є і питання безпеки. Впровадження контролю біометричних даних для громадян Росії, які приїжджають в Україну, якраз і виконуватиме безпекову функцію. На цьому етапі цього достатньо. Тим паче, що рішення РНБОУ передбачає не тільки контроль біометричних даних, а й інші зобов’язання. Кожен громадянин РФ, який збирається в Україну, повинен буде не лише заздалегідь попередити про свої плани, а й після приїзду зареєструватися за місцем перебування і повідомляти про маршрут свого пересування територією України.

Йдеться не лише про безпеку України, її громадян, а й про нашу відповідальність перед ЄС, з яким у нас — безвізовий режим.  Ми зобов’язані здійснювати ефективніший контроль за кордоном і запобігати неконтрольованому потраплянню громадян Росії та інших азійських країн на територію ЄС.

— Після рішення українського Раднацбезу у Росії стару пісню завели — про дії у відповідь. Знову кивають на те, що можуть депортувати українських заробітчан. Чого очікувати?  

— Росія вже давно впроваджує обмежувальні заходи для громадян України на території РФ. Це і режим особливої реєстрації за місцем проживання, і цілий ряд інших обмежень. Тому розмови про те, що вони лише збираються щось  ухвалити, звучать, м’яко кажучи, неадекватно.

Інтереси українських громадян, які працюють у Росії, — не аргумент, а прикриття. Кількість українців, які їздять до РФ, в останні роки суттєво зменшилася і продовжує зменшуватися. Заяви про те, що на території Росії працює мільйон українських громадян («раша»-рупори про чотири мільйони голосять. — «ВЗ»), — нісенітниця. Йдеться про щонайбільше кількасот тисяч. Російська пропаганда роздуває цифри, щоб показати надмірну залежність України й українців від зв’язків з РФ.

40-мільйонна країна не може бути заручницею тих українських громадян, які  живуть і працюють у Росії. Якщо ці люди вважають, що їм зручніше в РФ, бо  там у них робота, сім’я і десятки років проживання за плечима, то повинні визначитися: або вони не хочуть повертатися в Україну, або готові долати незручності, необхідні для підвищення безпеки України у взаєминах з РФ.    Відкритий кордон — це підвищені ризики для кожного з нас. Це безперешкодне потрапляння на територію України потенційних злочинців, людей, які, за вказівкою російських спецслужб, можуть вчиняти тут терористичні акти, здійснювати вбивства політиків, активістів.

Крім того, українські громадяни, які їздять до Росії, повинні розуміти: перетинаючи кордон з РФ, вони стають потенційними жертвами російських спецслужб. На сьогодні у російських катівнях перебуває кількасот українців. Вони зазнають тортур, їм приписують злочини, яких вони не вчиняли. У  більшості випадків цих людей переслідують лише за те, що вони — громадяни України. Росія цілеспрямовано намагається ув’язнити якнайбільше наших громадян, аби продемонструвати «злочинну натуру» українців. На цьому будується російська пропаганда. Тому кожен українець, який їде до Росії заробляти гроші, повинен бути готовим до того, що у будь-який момент його звинуватять чи то в організації теракту на території РФ, чи у контрабанді наркотиків, зброї, чи знайдуть у нього «візитку Яроша».

— Противники запровадження біометричного контролю на українському кордоні кивають на те, що такий крок викличе невдоволення Білорусі, Казахстану, громадяни яких через відсутність біометричних паспортів теж змушені будуть проходити процедури, як для росіян.   

— Такі доводи лише підтверджують, що у суспільстві залишається недооціненим сам факт війни. Це серйозна проблема. Значна частина країни живе у звичному режимі, не відчуваючи загроз: ну відбуваються якісь там події на Донбасі, війна далеко від нас. Це — наслідки мирної стратегії української влади, яка призводить до того, що відчуття небезпеки, загроз в українців атрофується. Якби громадяни жили логікою воєнного часу, відчували, що гібридна війна стосується кожного, не виникало б дискусій про запровадження додаткового контролю на кордоні, обмежень щодо російських інтернет-ресурсів… Не звучали б заяви про незручності для громадян Білорусі чи Казахстану, коли йдеться про захист і безпеку своєї країни. Керуватися у такій ситуації інтересами інших держав, та ще й тих, які перебувають у союзницьких відносинах з Росією, абсурдно.

Фото onedio.com.