«Якщо у пісні «танцюють» навіть неживі предмети, вона переповнена щастям»

Олексій  Мартиненко і Альона Жигарєва об’єдналися в On I Ona.

Олексій і Альона — дві долі, яких об’єднала творчість. Після багатьох років роботи у сольному амплуа вони вирішили об’єднатися і створити дует On I Ona.   Мартиненка після участі у вокальному шоу  “Голос країни” почали називати “українським Тімберлейком”.  Жигарєву глядачі добре пам’ятають за роллю співачки в українському фільмі “Полювання на Вервольфа”.  А ще вона брала участь у телешоу “Від панянки до селянки”.  Дівчина, яка зовні і голосом схожа на Крістіну Аґілеру, перемогла у  ґранд-караоке шоу “Співай, як зірка”… Чому  два самодостатні  виконавці об’єдналися у творчий тандем і чого чекати від  творчої музичної колаборації?

– Як з’явилая ідея створити музичнй тандем  On I Onа?

Олексій On Мартиненко. Ми справді довго працювали як окремі вокалісти. Але одного разу зрозуміли, що удвох можемо створити новий продукт. Тому й вирішили об’єднатися.

Альона  Ona Жигарєва. Нас об’єднує музика. Ми — однодумці і два різні полюси водночас. І пісні наші такі ж — розкривають різнобічні стосунки між чоловіком і жінкою.

– Мабуть, одна з причин, через яку ви об’єдналися в дует, — ваші стосунки як закоханої пари?

On. Ми пара музикантів, які через професію артиста намагаються донести слухачам музику, що близька нам.

Onа. Якщо ви маєте на увазі, чи є між нами “хімія”, то, звісно ж, є та хімія, що об’єднує всіх творчих людей і виникає на сцені під час концерту.

– Як би ви описали свою музику трьома словами?

On. Стильно, модно, молодіжно.

Onа. Драйв, флірт, сексуальність.

— Недавно вийшов ваш кліп “Аура літа”. Яка його ідея?

On. Передати відчуття літа і асоціацій, пов’язаних з цією чудовою порою. Влітку з кожним з нас відбуваються цікаві історії. От і ми вирішили створити таку позитивну літню історію.

Onа. У нашому відео все настільки переповнене щастям, що, окрім нас, там танцюють  навіть неживі предмети — дроти, будинки, м’ячі…

– Літа вже  мало залишилося. Як плануєте провести його останній місяць?

On. Я, коли кажу про літо, відразу думаю про відпочинок. Однак відпочивати добре, коли виконано всі завдання, які ми собі накреслили. Доведеться активно попрацювати, щоб пізніше зі спокійним серцем розслабитися і відпочити.

Onа. Влітку має бути багато моря. Богу дякувати, наша професія дає можливість ним насолодитися навіть під час роботи — на гастролях. Обожнюю Лазурне узбережжя — Ніццу, Сан-Тропе, Монако, Італію… Минулорічний сезон був пов’язаний з цими чудовими містами. У цьому сезоні також маємо багато моря. Тому про відпустку нема сенсу зараз говорити, коли займаємося  улюбленою справою.

— Маєте кумирів?

On. Не створюю собі кумирів. Є люди, які для мене стали еталонами у музиці, зразком працелюбства. Беру з них приклад.

Onа. Не люблю слова “кумир”. Воно у мене асоціюється з фанатизмом, а крайнощів я не сприймаю. Є особистості, яких поважаю, які мене надихають і на яких хочеться рівнятися. Вважаю геніальними людей, які поєднують у собі талант і хороші людські якості…

– Звідки черпаєте наснагу, коли пишете пісні?

On. Наснагу може принести що завгодно і хто завгодно. І це може трапитися будь-де. Тому завжди намагаюся тримати диктофон і текстовий редактор напоготові.

Onа. А моє натхнення — річ непередбачувана і спонтанна. Воно приходить несподівано. І так само мене покидає (сміється. — Г. Я.). Наразі з ним ще не встигла домовитися. Скажімо, фразу з пісні “Аура літа” “дорожні рани залиті бетоном” я написала за кермом під час їзди поганою дорогою, коли колесо провалилося у глибоку яму. Щоб мені написати пісню, не можу перебувати у стані спокою — має вирувати емоція всередині, і ця емоція має бути дуже сильною. Не пишу пісень від щастя. Мені потрібна драма.

– Як долаєте труднощі?

Onа. Ніколи не можна здаватися. Завжди йти вперед до мети і вірити у перемогу. Я народилася у місті Набережні Челни, що у Татарстані. Коли мені було десять років, наша родина перебралася до Дніпродзержинська, щоб пізніше емігрувати в Америку. Але не склалося. Доля розпорядилася так, що мій тато пішов з життя. Через те, що ми повинні були емігрувати до родичів по батьковій лінії, ми з мамою залишилися в Україні. Було дуже важко.  Я приїхала до Києва з маленькою торбинкою. Не мала де жити. Довелося влаштуватися нянею у сім’ю. Там і жила. Вдень займалася дитиною, а ввечері шукала роботу.  Завжди вірила, що не існує такої мети, якої неможливо досягти. Ніколи не можна зупинятися. Зараз живу у Києві і маю власну квартиру.

— Мода на музику існує?

On. Звісно, мода на музику існує, однак завжди є класика. Вона — як лекало, як лакмусовий папірець для музики будь-якого часу. Мода приходить і відходить, а класика залишається. І коли музика, навіть сучасна, потрапляє у розряд класики — це найвища нагорода для кожного музиканта. Жодні гонорари і популярність не зрівняються з вічністю.

Onа. Мода — це зміна настрою. Вона існує для того, щоб наше життя не було пісним і одноманітним.  Мода додає нам турбот, водночас скрашуючи наше життя. Як і на одяг, так і на музику є свою мода. Радію за тих людей, які вміють створювати щось своє, а не схоже на те, що вже хтось створив.

— Що вас дратує і чого не можете терпіти?

On. Лицемірних посмішок.

Onа. Прибирати у помешканні. Лицемірства не переношу. А ще бачити, нюхати і їсти кров’янку.

Фото прес-служби дуету On І Ona.