«Люблю озвучувати героїнь з характером, з перчинкою і навіть підлих»

Заслужену артистку України Людмилу Ардельян називають зіркою українського дубляжу. Її голосом говорять голлівудські знаменитості Анджеліна Джолі, Ніколь Кідман, Дженніфер Лопес... А у багатьох серіалах акторка озвучила усі жіночі ролі! Вона вміє бути суворою і водночас доброю не лише за кадром, а й у кадрі. Себе Людмила Ардельян порівнює з улюбленою героїнею Сарою Джессікою Паркер та її Керрі.

- Людмило, колись вас знали як театральну актрису, однак останнім часом ви повністю “віддалися” дубляжу. Чому вирішили заховатися за кадром?

- Настає час, коли актор не може поєднувати кілька робіт. Телебачення вимагало багато часу — я потрапила відразу у два дубльовані серіали. Довелося робити вибір, бо розриватися не могла. Треба було їхати на гастролі з театром, а мені довелося залишитися у Києві, тому що був ефірний серіал. Це був важкий вибір. Театр завжди любила. Це часточка моєї душі. Покидаючи театр, виривала цю часточку зі своєї душі. Довго не могла ходити на прем’єри до колег. З іншого боку, я так багато зробила у дубляжі, “зробила” стільки ге­роїнь у серіалах, що як актриса я відбулася.

- Яких героїнь вам подобається озвучувати — “білих і пухнастих” чи, навпаки, стервозних, з перчинкою і навіть підлих?

- Сильних героїнь з характером, навіть підлих і хамовитих. Зараз я граю Віо­летту (серіал “Реальна містика”, телеканал “Україна”). Моя героїня — дів­чина з характером. Про таких кажуть, “дівчина зі стержнем”, яка може постоя­ти за себе, може повернути ситуацію на свою користь.

- І в дубляжі подобаються саме такі “Віолетти”?

- Аякже! Хоча у моєму послужному списку є героїні, які, на перший погляд, нецікаві, але у якійсь серії проявляються настільки сильно емоційно, що починаєш їй симпатизувати. У турецькому серіалі озвучувала таку героїню Махідевран. В одній зі серій вона проявилася дуже емоційно. Я плакала разом з нею, у мене текли сльози, але я їх не витирала, бо у мікрофон усе чути. Кричала разом з нею. Тоді я зрозуміла, що поганих ролей не буває, бо кожна актриса у певний момент сценарію може показати “свій” характер.

- За свою професійну кар’єру озвучили українською мовою понад 140 серіалів, 300 телефільмів, безліч мультсеріалів та майже 40 фільмів. Вашим голосом говорять і героїні Ніколь Кідман, Анджеліни Джолі, Рене Зелвеґґер, Дженніфер Лопес, Холлі Беррі... Яка з них ваша найулюбленіша?

- Сара Джессіка Паркер. Ми навіть трохи схожі зовні. Вона така ж худенька, трошки навіжена, не любить рутини, їй постійно треба, щоб у житті щось змінювалося. Сару називають іконою стилю. Я також люблю одягатися, модні віяння, стильні речі...

- Можливо, і фразами Керрі зі “Сексу і місто” говорите?

- Трапляється, що актор заграється і починає жити життям якогось персонажа. Тоді і фразами того героя оперую.

- Може, і ваша доля у чомусь схожа на долю Керрі?

- Керрі домагалася свого коханого. Я ж на свого “містера Біга” довго чекала. Те, як вони довго йшли одне одному назустріч, якоюсь мірою схоже і на мою історію.

- У вас є діти?

- Так. Дорослий син. Він також актор, знімається у кіно. Сподіваюся на його творчий успіх, підтримую. Як і він мене.

- Як сприймаєте серіал чи фільм, де герої говорять вашим голосом? Не ріже слух?

- Іноді сідаю щось дивитися, і лише через якийсь час впізнаю себе: “Та це ж мій голос!”. Це свідчить про те, що мій голос злився з персонажем, з героїнею.

- Ви актриса і режисер не лише “за кадром”. Зараз вас можна побачити у багатьох вітчизняних серіалах...

- Так. Це — “Центральна лікарня”, “Поганий добрий коп”, “Лист надії”, “На лінії життя”, “Швидка допомога”, “Слуга народу”... Нещодавно закінчилися зйомки серіалу “Специ”. На телеканалі “Україна” зараз іде серіал “Реальна містика”...

- Після початку російської агресії Україна відмовилася від фільмів російського виробництва і почала працювати над власним продуктом. Відчуваєте прогрес у цьому?

- Безперечно. Ні для кого не є таємницею, що раніше в Україні багато знімали російських проектів, відповідно, у цих проектах було задіяно багато акторів з Росії. У мене також є чималий досвід роботи з російськими зірками. Не з розмов знаю, як вони сприймають українських акторів. Зараз в Україні обертів набирає власне кіновиробництво, до якого залучають все більше українських акторів. Тепер можемо розправити крила і почуватися на знімальному майданчику достойними акторами. І ще один момент — підтримувати розвиток української культури україномовними фільмами.

- Можна сказати, що українське кіновиробництво йде семимильними кроками?

- Ми лише на початку шляху. Хоча й маємо великий досвід у знімальному процесі. Усі знімальні групи досвідчені, грамотні і професійні. Правда, є проекти різного жанру і різної якості. Але по-іншому і бути не може. У деяких моментах доведеться вчитися на власних помилках. Наша країна заслуговує на те, щоб у неї було власне кіно. А воно було у нас колись, бо ж в українській фототеці є шедеври вітчизняного кіновиробництва. Ми зобов’язані продовжувати ці традиції.

- Через те, що у наших фільмах і серіалах знімаються лише українські актори, на екрані з’являються одні й ті ж обличчя.

- Треба робити широкі кастинги і шукати акторів. Нашим українським акторам через те, що мало знімалися, досвіду бракує. У Росії до Революції гідності кількість серіалів обчислювалася сотнями, а в Україні — десятками. Порівняйте, який досвід мають російські актори, а який наші. Однак запрошувати у фільми треба не лише київських артистів, а й акторів з областей. Там також багато талановитих людей, але про них незаслужено забули. У радянські часи запрошували на зйомки акторів з областей, бо вони більш колоритні.

- Кажете, що любите модно одягатися. Якому стилю одягу надаєте перевагу?

- Одне з моїх улюблених занять — шопінг! Люблю комбінувати речі. Жінка завжди має бути модною, красивою, живою. Подобається експериментальний стиль. Обожнюю аксесуари. Коли моя героїня Віолетта виходить у капелюшках, рукавичках, мені це так подобається!

- Якому відпочинку віддаєте перевагу?

- Також комбіную. Люблю полежати на пляжі, обожнюю відпочивати в одеській Затоці. Є там у мене місце, куди їжджу вже десять років. Люблю подорожувати, щоб пізнати щось нове, і таким чином поєднати пасивний і активний відпочинок.

Фото з особистого архіву Людмили Ардельян.